Твір на тему: «Доля духовного лідера народу в поемі Івана Франка «Мойсей» і драмі Олександра Олеся «По дорозі в Казку»

Трагедію стосунків поводиря з сірим натовпом відомий український поет та письменник О. Олесь відтворив у своєму драматичному етюді «По дорозі в Казку». Використавши символічний образ шукання героя у глухому та темному лісі, автор яскраво представив важкий шлях пошуку ідеалу і з великою гіркотою продемонстрував трагічну розбіжність між мрією і реальністю, духовністю й жорстокістю, обмеженістю і прагматизмом натовпу.

Переходи від обожнювання і віри вождя до короткого революційного пафосу, а потім до раптового зникнення революційних настроїв при перших ознаках вагання лідера — все це не може не нагадати твір іншого відомого українського митця, поему І. Франка «Мойсей». У цій поемі поет розповідає про біблійного героя та ізраїльський народ, який через труднощі на шляху до обіцяної поводирем Землі Обітованої зрікається свого поводиря і втрачає віру в своє щасливе майбутнє. Але народ, який не позбувся рабського духу, не міг потрапити до обіцяної Богом землі, тому і змушений був блукати по пустелі разом з Мойсеєм сорок років. Мойсей помирає, так і не дійшовши до омріяної країни, але народ, який він вів, все ж потрапляє до Землі Обітованої.

Поводир з етюду О. Олеся теж помирає біля брами казкової країни, причому гине від рук тих, кого вів до щасливого життя. Герой не зміг виявити рис справжнього лідера і революціонера, не зміг залишатися до кінця непохитним у своїй вірі, а найголовніше — не зміг підтримувати цю віру у натовпу. У важку хвилину він виявив хитання і сумнів, чим і посіяв серед натовпу розчарування та зневіру.

І Земля Обітована, і омріяна Казка з’явилися в українській літературі у той час, коли суспільство охоплювало передчуття чогось нового й невідворотного. Але в суспільстві повинен був з’явитися справжній лідер, який би зміг довести своїх співвітчизників до щасливого і вільного життя.

У своєму драматичному етюді О. Олесь подав українську інтерпретацію біблійного сюжету. А браму до Казки у творі відкрив Хлопчик, символ нового, прогресивного покоління, якому судилося творити диво майбутнього дня. Та якщо ізраїльтяни потрапляють у Землю Обітовану, то натовп з етюду О. Олеся повертається назад, у темний, але рідний ліс, зовсім трохи не дійшовши до галявини, з якої вже було видно омріяну героєм країну.

О. Олесь вважав, що казкова країна не для всіх, принаймні не для сірого та жорстокого натовпу, і доки натовп і кожна людина в ньому будуть залишатися такими, марно шукати шлях до Казки. Чинники усього зла криються не в життєвих умовах, а всередині кожної людини. Але залишається й світле враження, адже Казка все ж таки існує і, можливо, майбутні покоління прийдуть в омріяну країну.