Твір на тему: «Невеликий виступ на захист державної мови»

Мовне питання — одне з найактуальніших у наш час, особливо для України. Наша нація має чітко розуміти важливість існування української мови, а в результаті — сприяти її збереженню на державному рівні.

Мові належить ключова роль у процесах утвердження й зміцнення національної держави. Її поширення в суспільній комунікації об’єднує населення країни в цілісну націю. Мова — не лише засіб спілкування: вона нерозривно пов’язана з культурою того народу, що нею говорить. Саме в мові акумулюється віками накопичуваний досвід, знання й уявлення про світ, саме вона формує самобутню, неповторну національну культуру, відмінну від культури інших народів.

Доля мови чи не вирішальним чином залежить від ставлення до неї. Це надзвичайно важливий чинник збереження або навпаки зміни, порушення мовної ситуації в державі. Сприйняття мови як цінності — не те саме, що її практичне чи теоретичне (навіть досконале!) знання. Людина добре розуміє пріоритети від вправного володіння мовою — як знаряддя правильно мислити, точно виражати думки, як шляху до кар’єрного зросту й самовдосконалення. Проте це стосується як рідної мови, так і чужих. А щодо рідної мови все-таки переважають непрагматичні мотиви: її цінують не просто як засіб спілкування, а як невід’ємну частинку людського єства, націєтвірну ознаку, цінний духовний скарб. Утрата самобутності та розчинення в іншій нації, як правило, починається з утрати її мови.

Чому важливо для України берегти рідну мову, як зіницю ока? Глобалізація, що охопила всю планету, нещадна: майже щотижня у світі вимирає якась мова. За прогнозами мовних дослідників, все швидше та швидше відбуватиметься так звана «мовна смертність». Варто зазначити, що вимирають не лише мови безписемні, племінні, а й відносно розвинені літературні мови, які є малопоширеними в таких важливих для людства сферах (діловодство, державне управління, ЗМІ, судочинство, книговидання, сфера послуг, мистецтво, наука й освіта тощо). Саме такі прогнози пояснюють, чому сучасні держави розбудовують мовне законодавство й проводять на його основі цілеспрямовану мовну політику. Носії мови мають усвідомити, що пустити мову на самоплив — рівнозначно втраті її в майбутньому. Регулювальні заходи мають на меті не обмежити свободу людей, а зміцнити позицію мови, зберегти її, пронести крізь віки. Ось чому держава повинна юридично захищати мову не менше, ніж історичні пам’ятки культури та мистецтва.

Отже, збереження української мови як єдиної державної в Україні сприятиме зміцненню її позиції, розвитку мовної свідомості нації. Саме наша любов до мови здатна не допустити її втрати. Україна потребує, щоб її діти говорили українською!