Твір на тему: «Почуття любові в житті людини»

Любов — це поняття всеосяжне, застосовне до багатьох речей. Від самого народження людина когось любить. Спочатку маму, тата, бабусю з дідусем. Навіть своїх братів і сестер, хоча й здається, що вони постійно конфліктують і сваряться. Підростаючи, малюк вчиться любити навколишній світ. Він його відкриває для себе, дізнається щось нове, дивується незвичайному, милується красивим. Весь спектр цих почуттів зливається в єдине ціле, з яким він прокидається вранці, смакуючи нові враження. З кожним наступним днем ​​він любить цей світ все більше і більше.

Ось дівчинка в дитячому садку з пронизливо зеленими очима і величезним бантом. А ось красивий строкатий метелик на пухнастій хризантемі. Вони викликають почуття захоплення. Хочеться їх приголубити, подружитися, пограти в веселу гру, тому що він їх дійсно любить.

Любов в житті людини починається з малого і, мов снігова куля, обростає все новими предметами обожнювання. У школі він сумирно закохується в сусідку по парті, потім в юну вчительку, ну а далі по-справжньому, зі стражданнями, в однокурсницю. І кожен раз з упевненістю, що ці почуття назавжди. Але взаємини чоловіка і жінки настільки багатогранні і непередбачувані, що ніколи нічого не можна загадувати. Примітно те, що розрив закоханих, в більшості своїй, не є для них трагедією всього життя. Час лікує, і нова любов оволодіває почуттями також сильно і пристрасно.

Не багатьом людям у цьому світі доля дарує нескінченну любов. Якщо це відбувається і є взаємність, то про більше і мріяти не можна. Ці двоє пронесуть свою любов і вірність через усе життя, незважаючи на багато труднощів і негараздів. Така любов не знає перешкод, які й долати легше. Тому що поруч завжди найрідніша людина і відданий друг.

Любов у житті людини може проявлятися по-різному. Наприклад, любов до Батьківщини, місця, де народився і виріс. До маленького затишного дворику, де грав у пісочниці. До рідної школи й улюбленої вчительки. До сім’ї, дітей, батьків. Якщо людина випромінює любов, то всі навколо відчувають це і повертають її сповна. Якщо ми будемо любити природу і піклуватися про неї, вона теж віддасть з лишком повні засіки.

У переліку трьох головних почуттів: віра, надія, любов — любов стоїть в кінці, але тільки тому, що є заключним акордом у житті. Немає віри без любові, немає надії без любові, немає без любові сенсу ні в простих, ні в складних речах в цьому світі. Людина приходить на цю землю, щоб бути коханою і навчитися любити, щоб зігріти теплом своєї любові частинку нескінченного Всесвіту!