Твір на тему: «Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється день у день за них»

Кожного дня життя змушує нас робити вибір. Він далеко не завжди правильний, але кожен наш крок — це все-таки рух. Вибір — це свого роду боротьба двох протилежних сил, і тільки від тебе залежить, на чий бік ти станеш. Таким чином усе наше життя — це постійне зіткнення інтересів і бажань, світлих та темних сил.

Незважаючи на те, що в сучасної людини чимало побутових проблем, неможливо заперечити той факт, що жити їй значно легше, ніж тим, хто жив сто, двісті, триста, мільйон років тому. Звичайно, кожна нова епоха створює нові умови проживання, нові перешкоди й проблеми. Іноді їй навіть не доводиться прикладати до цього руку: люди настільки бажають змінити світ, залишити на землі свій слід, довести, що її існування не було марним, що самостійно займаються створенням власних проблем, ситуацій, у яких людина може перемогти й забрати все, або програти, і не отримати нічого.

До прикладу, до сьогоднішнього дня Земля пережила чимало війн та революцій. Чи були ці події вимушеними діями, яких неможливо було уникнути? Не вдумуючись глибоко в це питання, ми ствердимо: війни та революції — це результат матеріалізації людських бажань, якими керували люди, а, отже, змінити ці процеси було можливо, як і можливо запобігти їхній реалізації.

Та з іншого боку, чи мислили ми над тим, як виглядав би наш світ, якби усі люди були здорові, якби не існувало війн і революцій, якби не створювалося штучних умов, у яких людина змушена боротись і в результаті все ж скласти зброю, покинути цей світ? Що було б, якби людина справді жила вічно?

Відповідь на це питання дають люди різних спеціалізацій — від вчених до письменників-фантастів.

Біологи стверджують, що якби люди існували вічно, наша планета була б переповнена «помилками генетики». Суспільство стало б значно слабшим як у моральному, так і у фізичному плані, адже нездорове покоління породжувало б ще більш слабших нащадків. Людство просто б вимерло, не в змозі перебороти власні слабкості.

Я ж хочу висловити свою думку. Коли ти вважаєш, що уже досяг всього, що все, чого ти бажав, уже в твоїх руках і нікуди не зникне — вважай, що це кінець твого внутрішнього прогресу. Досягнувши бажаного, людина задоволено розслабляється, не бажаючи більше нічого робити заради власного майбутнього, заради власного комфорту, заради власного виживання.

У випадку, якби люди жили вічно, суспільство охопив би немислимий регрес. Нам здається, що, дай нам більше часу, ми чого тільки не винайдемо та не відкриємо. Але насправді в людей, які живуть вічно, просто відпадає така функція, як «інстинкт самозбереження», відпадає бажання йти вперед, адже вони знають, що попереду немає нічого. Пусто.

Саме тому існує природній відбір. І він щодня присутній у нашому житті. Саме тому перемагає сильніший. Здійснюючи свій вибір, ми б’ємось за своє існування — не в буквальному сенсі, але в глобальному. Тому твердження, що життя гідний лиш той, хто бореться за нього день у день — істинно правдиве.