Твір у форматі ЗНО: «Немає смерті. І не ждіть — не буде. Хто хоче жить, ніколи не помре»

Я вважаю, що кожна людина, яка прагне жити й щоденно вкладає в це колесо вічності всю свою силу, терпіння й завзяття, ніколи не помре. Проте життя любить лише того, хто має злагоду й альтруїзм у своїх думках і намірах.

По-перше, життя — це терези. Воно продовжується доти, доки важіль перебуває в рівновазі. Досить підкласти хоч крихту невпевненості в своїх силах, сумніву у власних можливостях, і земля вмить підкоситься під ногами. Тому в будь-якій ситуації слід насамперед оберігати полум’я жаги до життя у власному серці й іскорки надії в налитих готовністю до боротьби очах.

По-друге, та людина, яка вливала краплинки любові, патріотизму, відданості та сміливості в духовні чаші інших людей, заслуговує на вічність у пам’яті наступних поколінь. Я твердо переконаний, що життя не обмежується певними матеріальними межами. Безсмертний той, хто закарбував своє ім’я в часі, залишивши світлі відбитки на стежці в нескінченність.

Ця тема порушувалась у творах багатьох майстрів слова. Заслуговує на увагу роман Івана Багряного «Тигролови». Головний герой вистрибнув із потяга, який рухався з невимовною швидкістю, аби якнайскоріше доправити в’язнів до пункту відбування їхньої каторги. Григорій Многогрішний ні на мить не засумнівався у власних силах. Він йшов крізь лісові нетрі, не маючи нічого, що допомогло б йому вижити. Якщо мати палке серце, кожне випробування долі буде лише тимчасовою перешкодою, будь-яку з них, доклавши зусиль, можна подолати.

Прикладів із власного життя на цю тему є сила-силенна. Ось один із них. Моя сусідка тяжко захворіла. Здавалося, що сподівання на скоре одужання вже немає, проте вона до останньої миті вірила в це. Я думаю, що саме любов до життя й всього живого допомогла їй перебороти хворобу. Та людина, яка не втрачає віри в себе, обов’язково отримає довгожданий подарунок долі.

Отже, за будь-яких обставин слід боротися за своє життя, навіть якщо воно висить на волосині, адже «сміливі завжди мають щастя».