Твір на тему: «Той, хто любить, мусить розділити долю того, кого він любить» за романом Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» (варіант 1)

Ще жоден твір російської класичної літератури не обійшлося без того, щоб так чи інакше не освятити безсмертну тему любові. Письменники по-різному бачили це почуття. Для одних воно було прокляттям, для інших – благословенням, для третіх – патріотизмом, для четвертих – материнством... Але так чи інакше, ніхто не відмовляв своїм героям в щасті кохання.

Відомо, що І. С. Тургенєв взагалі проводив всіх своїх основних персонажів через випробування любов’ю, її силою. І проходження цього випробування зумовлювало долю героя, його виправдання або осуд в очах читача і автора.

Відмовитися від любові означало померти духовно, а нездатність любити значило і не жити зовсім.

Мені здається, Михайло Булгаков по-особливому освячує цю тему в своєму романі «Майстер і Маргарита». У письменника однією з особливостей є те, що тема кохання у творі розкривається як би в двох іпостасях. З одного боку, її виразником є Ієшуа Га-Ноцрі, з іншого – Маргарита і Майстер.

Любов, втіленням якої є Ієшуа, найповніше розкривається, на мій погляд, в нижчеподаному епізоді: «Я думаю, - дивно усміхнувшись, відповів прокуратор, - що є ще дехто на світі, кого тобі слід було б пожаліти більш, ніж Іуду з Кириафа, і кому доведеться набагато гірше, ніж Іуді!... Люди, які, як я бачу, - прокуратор вказав на понівечене обличчя Ієшуа, - тебе били за твої проповіді, розбійники Дісмас і Гестас, які вбили зі своїми прісними чотирьох солдатів, і, нарешті, брудний зрадник Іуда – всі вони добрі люди? – Так, - відповів арештант».

Це не просто любов. За таку любов, на мою думку, покладається і нагорода, правда, вже не в цьому світі. Чи не в цьому полягає велика сила: любити ворогів своїх, любити тих, хто зраджує і принижуючих тебе?

Ці питання були вирішені в Біблії, і Христос став втіленням прощення та милосердя. Тепер цю ж тему піднімає і М. Булгаков. Моральний аспект розкриття теми кохання у романі такий, що кожному дається по заслугах. У цьому теж проявляється біблійна, вища мудрість. Бог милостивий і прощає грішників, тому що любить їх.

Так розкривається найвища іпостась любові як космічної енергії. Тут ця любов – єдине правильне ставлення до людей і їх вчинків. Її висловлює Ієшуа Го-Ноцрі – герой роману Майстра про Понтія Пілата.

А ось ще одна цікава цитата з роману «Майстер і Маргарита». Вона відображає інше, земне, втілення любові між чоловіком і жінкою: «Любов вискочила перед нами, як з-під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас відразу обох! Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж!».

Це слова Майстра про його зустріч з Маргаритою. Ми бачимо, що їх почуття – це любов з першого погляду. Вона приносить не тільки радості, а й прикрощі, недарма порівнюється з вбивцею. Але все ж це почуття невідворотне і визначене долею, як удар фінським ножем у темному провулку.

Цікаво, що зустріч двох героїв дійсно відбулася в провулку, де не було ні душі. Це Булгаков підкреслює особливо. Сталася ця зустріч вдень, в центрі Москви, поруч з багатолюдною Тверською. Але на вулиці нікого не було... Згадаймо, що на Патріарших, в сцені знайомства письменників з дияволом, теж не було ні душі. Але там «безлюдність» була явно підстроєна «зграєю» Воланда. Чи можна розцінити цю паралель, яка кидається в очі, інакше, ніж вказівку ​​на те, що зустріч Майстра з Маргаритою була підстроєна Воландом? Я думаю, можна сказати і так, тому що це почуття зрештою принесло героям смерть... Мотив зумовленості і неминучості звучить в їх любові з самого початку. А той, хто любить мусить розділити долю того, кого він любить

Прийнято вважати, що любов Маргарити, її самопожертва стали нагородою Майстру за всі ті страждання, які він зазнав. Але, по-моєму, по-справжньому, до кінця, герої змогли бути щасливі тільки після смерті, віддалившись на спокій. Хоча Майстер і Маргарита і були щасливі якийсь час, мешкаючи разом в «підвалі особнячка», але після цього настала чорна смуга. Вона могла привести до самотньої смерті героїв, якби не втрутилася нечиста сила.

За Булгаковим виходить, що відплата за любов можлива тільки в «вічному» світі.

І все ж саме любов, яка принесла так багато горя, допомагає вистояти Майстру і Маргариті проти всіх труднощів, які зустрілися на їхньому шляху. Любов очищає героїв і перетворює їх. І в підсумку вони самі стають схожими на Ієшуа. Так Булгаков з’єднує дві свої книги, замикає коло образів, пов’язуючи їх усіх разом.

Важливо, що у М. А. Булгакова взагалі все взаємопов’язано. І кінець у нього – це завжди початок, точно так, як і смерть – це завжди народження. І лише одна любов постійна. Специфікою розкриття теми кохання у Булгакова є те, що саме це почуття розглядається як певна константа, одна з найбільш постійних людських емоцій, незалежних ні від часу, ні від обставин.