Твір на тему: «Свята мати — джерело добра, яке змінює світ» за творчістю Тараса Шевченка

Доля жінки — одна з улюблених тем митців. І недарма, адже майже кожній представниці слабкої статі впродовж життя доводиться бути донькою, сестрою, коханою, дружиною, матір’ю, інколи забутою, часто покинутою, але завжди жінкою, справжньою й щирою. Тому не міг оминути цю тему видатний поет і художних Тарас Григорович Шевченко. Завжди близький до народу, завжди на одній хвилі з ним Кобзар морально зобов’язаний оспівувати у своїх творах берегиню роду й народу, тому найбільше місця у творчості серед жіночих ролей віддано саме материнській.

У вірші «Якби ви знали, паничі», котрий зображує дитинство поета, Тарас Григорович віддає належну шану своїй неньці, найріднішій людині на землі, угадується безмежна вдячність, хоча вона не загадана тут жодним словом, проте її можна побачити в характеристиці, котру дає поет, у найніжніших епітетах:

Там матір добрую мою,
Ще молодую, у могилу
Нужда та праця положила.

Ніколи не забуде Шевченко того, що заради майбутнього своїх дітей, нехай і кріпацького, його мати віддала своє здоров’я та життя. Це перший, але найбільший, найвагоміший, найповчальніший приклад жертви в житті великого українця. Не дивно, що вся його подальша доля — одна суцільна жертва, котра складається з тисяч менших. Для поета це закономірно, адже так робила мати — найсвятіша людина для нього. Усе людство повинно вчитися, але не тільки у відомого митця, а й у його родини загалом і насамперед матері. Її риси характеру простежуються в усіх подальших творах Тараса Григоровича.

Мабуть, найкращим віршем на тему материнства є «У нашім раї на землі», адже в ньому показано збірний сильний народний образ, що складається з трьох витончених у моральному плані граней: збожеволілої матері-одиначки, котра невтомно продовжує вірити, що її дитя — «найкраще над всіми»; покинутої старенької неньки, що продовжує молитися за своїх дітей, хоча сама помирає від холоду й бідності; нещасної, обездоленої покритки, котра все терпить, аби вберегти своє немовля від сорому. У цій мінорній за змістом поезії найяскравішим підтвердженням важливої місії матері є такі рядки:

...І зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла...

Після такого очевидно, що ще якісь слова зайві: без матерів світ просто би не існував, життя припинилося, а ми не стали би навіть порохом. Кожен повинен розуміти, що його ненька — найдорожча людина в цьому житті, адже вона його подарувала, інакше не було би нічого, ні початку, ні кінця.