Твір на тему: «Микола Некрасов як «співець страждань народних»

Видатного російського поета Миколу Некрасова називали «співцем страждань народних». В ті часи, коли жив і творив поет, в Росії особливо гостро постало селянське питання. Добігала кінця доба кріпацтва, але селянську реформу 1861 року і відміну кріпосного права Некрасов, як і його товариші — революціонери-демократи, на вважав вирішенням проблеми. Життя простих селян не покращилося. Тому поет продовжував своїми творами про народні страждання пробуджувати селянський дух. До цих творів відноситься і поезія «Роздуми біля парадного під’їзду», яка була написана за три роки до відміни кріпосного права.

Цікаво, що сюжет цієї поезії невигаданий. Строкату юрбу селян поет побачив з вікна своєї квартири. Побачене настільки вразило його, що було втілене в цікавій ідейній поезії. Народну тему у вірші він дещо згустив. Але це було не просто зображення безсловесної селянської юрби під під’їздом губернатора: здається, що «вся селянська країна зі своїми бідами постала тут». На обличчях людей красномовно були відтворені сум та печаль. Від селян віяло таким приниженням і покірністю, що у поета це викликало справжню бурю протесту, почуттів і емоцій.

Груповий «скульптурний» портрет вийшов у Некрасова дуже зворушливим. Читаючи вірш, мимоволі уявляєш, наскільки бідно були одягнені люди, які помолилися церковним куполам, підійшли до парадного під’їзду і нерухомо застигли, покірно схиливши голови. Вражає, скільки душевного крику було у цій німій сцені.

Селяни просять допустити їх до високого начальства, адже для того, щоб донести вельможі свої біди, їм довелося довго йти під пекучим сонцем. Але з глибини під’їзду швейцар отримав наказ негайно гнати чолобитників. Навіть коли селяни хотіли задобрити грізного швейцара і розкрили свої торбини, той і слухати їх не став. Тоді юрба мовчки розвернулася і мовчки пішла геть, лише повторюючи з сумом: «Суди його Бог».

Тема страждань простого народу може й була прикрашена М. Некрасовим, але залишалася дуже близькою до реальності. Адже, по-перше, як відомо з історичних джерел, селяни ніколи не вигравали судові позиви до панів за жорстоке з ними поводження, а, по-друге, й сьогодні так само до деяких вельмож звичайній людині потрапити майже неможливо.

Поетична творчість Миколи Некрасова тим і сильна, що зображує реальне життя тогочасних селян, тим, що поетові боляче від покірності і німоти людей. Митець докоряє їх за бездіяльність і закликає народ встати з колін, пробудитися. На прикладі поезії «Роздуми біля парадного під’їзду» можна прослідити позицію Некрасова як поета і громадянина.