Твір на тему: «Образ Ровени у романі Вальтера Скотта «Айвенго»

Роман «Айвенго» читаєш на одному диханні, відірватися від його сторінок неможливо ні на секунду: настільки захоплює сюжет! Для мене «Айвенго» - це казка про середньовічну Англію, про лицарів і прекрасних леді, про замки і битви у їхніх стін, про турніри та пригоди, про бенкети, про честь і гідність, про вірність батьківщині і своєму народові, про трагічні долі, про добро і зло, про те, що було і що назавжди залишиться в пам’яті: хатина відлюдника з Копменхерста, нещасливий замок Торкілстон, «Воскресіння Ательстана», «Pax vobiscum» одягненого в чернечу рясу Седріка і багато інших яскраві епізодів, які не мають аналогів, вражаючих і незабутніх.

Головним жіночим персонажем роману «Айвенго» є леді Ровена – багатюща спадкоємиця знатного саксонського роду, вихованиця сера Седріка. Седрік Сакс, батько Айвенго лише опікун знатної дівчини, який полягає на неї великі надії щодо відновлення видатного роду. Він тільки далекий родич дівчини. Вона походить з більш знатної родини, ніж він. Він сам напросився їй в опікуни і прив’язаний до неї так, що і власна дочка не була б йому дорожче. Леді Ровену можна з впевненістю назвати найкращим взірцем англійських жінок середньовічної Англії, причому не тільки за манерами, а за зовнішнім обліком.

Представниця знатного саксонського роду леді Ровена мала високий зріст, струнку фігуру. У неї були великі блакитні очі і світло-русяве волосся. Колір її шкіри привертав увагу своєю сліпучою білизною. При першому знайомстві з леді Ровеною ми бачимо, як на її руках виблискують незвичайно красиві браслети з дорогоцінним камінням. Ровена одягається у не менш дорогі шовкові та вовняні наряди, та робить це з великою вишуканістю і смаком.

Від природи леді Ровена була лагідна і соромлива. Однак завдяки умовам виховання характер її змінився. Під впливом загального поклоніння в ній розвинулася деяка самовпевненість. Вона не уявляла собі, як можна противитися її волі чи не виконувати її прохань і бажань. Але під її величною самовпевненістю ховалася м’яка і ніжна душа. При цьому ж дівчина горда, з почуттям власної гідності, уперта і примхлива, адже Ровена з дитинства звикла надходити з власної волі і могла надати опір всякій спробі Седріка розпоряджатися її долею. Прикладом цього меже бути те, що вона противиться волі батька, відмовляючись вийти заміж за Альтестана, який був би відмінною партією для білявої красуні, бо вона береже вірність у коханні і не може зрадити Айвенго.

Леді Ровена сентиментальна і ранима, відчуває глибокі й щирі почуття. На турнірі, покладаючи на голову переможця вінок, вона дізналася в лицарі Айвенго, і «з грудей її вирвався слабкий крик. Однак вона опанувала себе і, вся тремтячи від нестримуваний хвилювання, примусила себе витримати роль до кінця». До того ж Ровена постійна в своїх почуттях. Вона щиро любить «друга дитинства» і турбується про нього. Саме сльози розжалобили де Брас, змусивши його відступитися від своїх підлих намірів, коли вона «підняла стислі руки до неба і вибухнула гіркими сльозами».

Вихованка Седріка захищає честь близьких їй і благородних людей. Особливо гаряче Ровена заступається за свого коханого, ручається за його честь і гідність: «нехай мій голос пролунає на захист відсутнього Айвенго, якщо ніхто в цьому будинку не бажає за нього заступитися».

Пізніше вона говорить пілігримові: «заступник відсутніх має право на ласкавий прийом з боку кожного, хто дорожить істиною і шанує мужність».

Особливо мені леді Ровена подобається мені тим, що вона відверта і прямолінійна. Адже ця дівчина завжди демонструє своє ставлення до того, що їй неприємно – це реакція і на пильний погляд храмовника, і на відгуки норманів про саксонців тощо. У замку Торкілстон де Брас намагається добитися руки і приданого леді Ровени, проте отримує жорстку відмову. Вона уїдливо і досить грубо йому відповідає, засуджує його, граючи роль «гордої ображеної знатної красуні». Нажаль, леді Ровена нездатна стійко переносити мінливості долі. Коли її спіткала біда, коли її воля зіткнулася з волею сильної, рішучої і безчесної людини, вона впала духом і розгубилася.

Та попри все, леді Ровена – улюблениця Седріка, предмет загального захоплення і поклоніння. Вона не поступається в красі іншій героїні роману – багатій єврейці за ім’ям Ревека, не поступається вона їй в благородності та щедрості. У якомусь сенсі Ровена стала жертвою своєї ж краси і причиною випробувань, які випали на її долю і долі близьких їй людей.

Вальтер Скотт, безсумнівно, захоплюється і обожнює образ саксонської леді, однак, до душі йому більше образ молодої єврейки. Він представляє її образ настільки живим, реалістичним, що ми мимоволі визнаємо: образ чорноокої красуні розкритий яскравіше, повніше, колоритнішою, ніж образ леді Ровени.