Твір на тему: «І перед нею помолюся — образ матері у творах Тараса Шевченка»

І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої…
Т. Шевченко

Матір… Святе слово, адже саме їй ми завдячуємо своїм існуванням на цьому світі, своїми перемогами і радощами, усім, що ми маємо в житті. Мабуть, саме через це тема матері була, є і назавжди залишиться однією з головних тем творчості письменників і поетів. Т. Г. Шевченко теж не оминув цієї теми.

Образ матері в творчості Т. Г. Шевченка — це образ жінки, яка не могла знаходитися поряд зі своєю дитиною, бо повністю залежала від наказів пана, тому що була кріпачкою. Тобто це образ жінки-страдниці. За часів Т. Г. Шевченка жінка дійсно була повністю безправною людиною та ще й зазнавала гніту не тільки як кріпачка, а і в родині. Не у всіх були добрі та гарні чоловіки, а тому і в родині їм жилося не солодко:

«Там матір добрую мою

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила...».

Тогочасна матір не мала змоги доглядати свою дитину, тому досить часто брала її на панщину або залишала вдома зі старшими дітьми. Так, у вірші Т. Шевченка «Сон» («На панщині пшеницю жала...») стомлена від такого життя матір мріє про краще майбутнє свого сина. Її любов до своєї дитини безмежна, безмежна і її віра у те, що, незважаючи ні на що, колись настане інший час:

«І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі».

Доля жінки і матері у творчості Т. Шевченка зображується у різних творах по-різному. Це й Ганна, яка усе життя працювала у родині сина, спокутуючи свій тяжкий гріх, усе життя любила його жертовно і мовчки, це і Катерина — матір, яка не витримала важких випробувань долі і врешті-решт наклала на себе руки, залишивши свого сина сиротою. Поет і сам зазнав дуже мало материнської любові, але він щиро вірив у кращу долю жінки, матері і дитини:

«І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі».

Нелегку долю української жінки і матері Т. Шевченко підносить на неабиякі висоти і схиляється перед її образом, як усе людство багато століть схиляється перед образом Матері Божої. Для великого Кобзаря українського народу жінка-матір є уособленням Пречистої Діви Марії і неньки-України. До того ж, це узагальнений образ усіх українських матерів.

Створюючи образ жінки-матері, поет відштовхувався від великих ідеалів, від біблійних історій, бо Марія завжди була символом прекрасного і відданого материнства, перед яким великий Кобзар благоговів усе своє життя. Для нього Діва Марія була божественністю, святістю, Матір’ю: рідною матір’ю, матір’ю-землею і матір’ю-Україною.