Твір на тему: «Журналістика – моє покликання»

Ще змалечку мені подобалося писати вірші, перекази, казки – будь-що, головне, водити ручкою по паперові. Мені подобається спілкуватися з цікавими особистостями, дізнаватися про їхні долі, почуття, уподобання. Я завжди хотів розповідати людям про щось особливе, те, чого вони так само сильно чекали. Я – журналіст?

Коли покидаю рідну домівку, завжди маю під рукою блокнот та ручку: а раптом я зустрінуся з чимось надважливим і цікавим? За великим рахунком, я рідко задумуюся над важливістю своєї професії, мріяти про яку почав ще змалечку, але завжди розумів, що це моє покликання. Я – журналіст?

У дитинстві мені подобалося вмикати новини й слухати разом із батьками про те, чого не знав раніше. Мабуть, дивно було, коли однолітки обговорювали смішних персонажів із мультсеріалів, а ти вже знав про розробку нового адронного колайдера. Я навіть не обдумував вибір іншої професії, але, не зважаючи на це, я практично не уявляю себе кимось іншим, окрім як журналістом. Моє життя немислиме без цієї професії. Я – журналіст!

Журналістика, або публіцистика, як її ще називають, переживає зараз не найкращі часи: коли Україна нарешті здобула незалежність, у спадок засобам масової інформації передалася і вся система тоталітарних медіа, що зародилася ще за радянських часів. Більшість газет, журналів, радіо- та телепрограм і досі наслідують корупційні схеми та висвітлюють інформацію, в якій зацікавлені тільки власники цих ЗМІ. У дитинстві мені хотілося, аби рідні глянули на мене з екранів телевізорів, але трохи більше року тому мої мрії змінилися: у майбутньому хочу стати незаангажованим журналістом, що працюватиме в незалежних ЗМІ, не боячись тиску збоку провладних інституцій. Я йду в журналістику, аби повністю реформувати її. Впевнений: журналістика – моє покликання!