Твір на тему: «Франко – лірик високої проби, і його ліричні твори просяться в музику»

Іван Якович Франко — відомий теоретик літератури, критик, літературознавець, філософ, вчений і громадський діяч, але особливо він відомий нашим співвітчизникам та далеко за межами України за свій літературний доробок, який й досі нікого не залишає байдужим.

Найкращі поезії, присвячені боротьбі українців за світле майбутнє, ввібрала в собі його збірка «З вершин і низин», яка побачила світ у 1887 році. Найвизначнішим твором цієї збірки вважається «Гімн», у якому автор відверто заявляє про повалення царизму і прихід нового життя:

«Повалилась зла руїна,

Покотилася лавина».

Мотиви ствердження неминучості світлого прийдешнього звучать у більшості ранніх віршів І. Франка. У них неабияке місце займає рідна Батьківщина. Наприклад, такі палкі слова міг написати тільки справжній патріот своєї країни:

«Ні, хто не любить всіх братів,

Як сонце боже, всіх зарівно,

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно!»

Наступну свою збірку під назвою «Мій Ізмарагд» І. Франко створив на переспівах відомих біблійних легенд, але до них автор вніс мораль народу і свою особисту мораль. Саме тому у назві збірки присутнє слово «мій». Провідними темами обох цих збірок є громадянські мотиви. Найкращим віршем збірки «Мій Ізмарагд» можна назвати поезію «Сідоглавому», у якій відображуються протилежні погляди на служіння Вітчизні справжнього сина українського народу і брехливих патріотів:

«Ти, брате, любиш Русь,

Як дім, воли, корови, -

Я ж не люблю її

З надмірної любови».

Надзвичайною щирістю і теплотою віє від інтимної лірики І. Франка, яка представлена в найвідомішій збірці творів поета «Зів’яле листя». Ця зворушлива книга доводить, що поетові, як і звичайній людині, нічого не чуже, і великий Каменяр теж може бути ніжним і тонким ліриком. У поезіях з цієї збірки багато символів, які притаманні українським народним пісням. Ніжні рядки більшості поезій з «Зів’ялого листя» проймають до глибини душі.

Ліричний герой цих віршів — справжній романтик, адже він порівнює кохану дівчину то з горіховим зерням, то з червоною калиною. Водночас це мужня людина, бо герой не дорікає своїй коханій за нерозділене кохання, а лише шукає забуття. Поезії збірки «Зів’яле листя» настільки душевні та мелодійні, що багато з них з часом було покладено на музику. Пісні на вірші І. Франка звучать і досі, причому деякі з них наші співвітчизники щиро вважають народними.

За відвертість, з якою І. Франко відобразив у збірці «Зів’яле листя» особисту драму життя, його недруги охрестили поета-революціонера декадентом. Та недарма митця звуть Каменярем, адже левова частка його творчого спадку — це політична і громадська лірика, а девізом життя видатного українського поета і письменника І. Франка було гасло: «Боротись — значить жити!»