Твір на тему: «Іван Брюховецький та Яків Сомко: проекція на сучасність» за романом Пантелеймона Куліша «Чорна рада»

Реальними образами роману П. Куліша «Чорна рада» є кошовий Запорізької Січі І. Брюховецький і гетьман Сомко. З волі автора твору вони несуть велике ідейне навантаження і втілюють у собі характеристики певної верстви населення тогочасної України.

В образі Якима Сомка П. Куліш відобразив власний ідеал українського гетьмана: розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати в самостійну єдину державу усі роз’єднані землі країни. Герой, як і сам автор, вважає, що для цього потрібно відновити давню славу України, піднести освіту і культуру, встановити міжкласовий мир і утвердити старшинське панування.

Яким Сомко виступав проти поширення на українських землях впливу Польщі, тобто шляхетських звичаїв, і планував виступити проти гетьмана правобережної України, яка у той час знаходилася під владою Польщі. Він був впевнений, що міг розбити своїх ворогів і таких, як і він, претендентів на гетьманську булаву, тільки не хотів братнього кровопролиття. Сомко зневажав демократизм запорожців, він підтримував бунтарство міщан проти козаччини.

Потрапивши у в’язницю, Сомко не погодився з неї тікати, і не тільки тому, що заради цього не міг жертвувати життям свого товариша, а й через те, що не бажав міжусобиць, які б неминуче повторилися в новій боротьбі за гетьманську булаву. Його образ М. Куліш змалював у романтичному плані. Це виражено в його зовнішності і вчинках, поведінці і вдачі. Загибель Сомка трактується автором як трагедія усього українського народу.

Ще один реальний персонаж роману — проголошений січовиками гетьманом запорізький отаман Іван Брюховецький. Його характер зображений письменником як характер певної історичної особи, його методи досягнення мети відтворені у романі з усією правдивістю. Це була підступна, хижа, владолюбна людина, політичний авантюрист без честі і совісті. Своїм фальшивим народолюбством і демагогічними обіцянками він привернув до себе усіх, на кого тільки можна було опертися для здобуття гетьманської булави.

На «чорній раді» І. Брюховецький був пишно вбраний і мав усі гетьманські клейноди, адже він був упевнений у своїй перемозі, заради якої прихилив на свій бік московських бояр. І. Брюховецький запросив до участі у раді «мужицьких виборних» та «бургомістрів од міщан», але ті, хто його добре знали, розуміли, що це тільки гра в демократію.

Дивлячись на події далекого минулого і порівнюючи їх з подіями сьогодення, розумієш, що у боротьбі за владу за багато століть нічого не змінилося. Сьогодні теж можна знайти політиків, які щиро бажають своєму народові щастя та кращого життя, але не менше і тих, які лише вдають себе демократами, а за свою мету мають отримання влади і її використання, як шлях до збагачення. Роман П. Куліша і сьогодні є для нас попередженням до того, щоб ми робили свій вибір усвідомлено і не рухалися шляхом привабливих обіцянок та дешевої популярності.