Твір на тему: «Добро — що це?»

Усі ми зустрічали на своєму життєвому шляху загальновідомі закличні слова: «Поспішайте робити добро!». Коли чуємо цей популярний заклик, то все ж розуміємо його зовсім по-різному, і причиною тому є однісіньке абстрактне поняття, яке у всіх викликає серйозні сумніви. Мабуть, ви зрозуміли про що я, так, саме про слово «добро».

А й справді, що ж ото за «добро» таке? Чесно кажучи, я й сама не можу запропонувати достовірну відповідь, адже цей термін дійсно досить широкий і неконкретний. Але розібратися потрібно, тому почнемо з найлегшого: розгорнемо словник і дивимось, який варіант відповіді він нам запропонує. Так, знайшла! «Добро, — запевняє мене розумний товариш, — це все найкраще, позитивне, корисне або ж це категорія етики, якою позитивно оцінюють певну поведінку». Ось, вже краще. Але все одно якось не точно. Та воно й не дивно, адже «добро» — поняття філософське, це те, що здійснюється безкорисно, добровільно й не тільки для своєї користі. Особисто для мене, добро — це оте світло душі, яке веде нас крізь хащі життя, яке освітлює нам шлях краще найпотужнішого ліхтаря, яке допомагає завжди робити правильний вибір і не помилятися у своїх намірах. Це прекрасне почуття живе в кожному з нас, але його треба вміти віднайти, що вдається далеко не кожному.

На жаль, зараз ми стали забувати про важливість присутності добра в житті. Світ став злим і непередбачуваним, а добрі, безкорисні справи — справжньою несподіванкою. Чому ж так? В усі часи люди цінували доброту, й вона була не таким рідкісним скарбом, як зараз, а навпаки, досить поширеним, навіть буденним явищем. Меценати творили добро на благо свого суспільства, рідної країни: вони будували школи, гімназії, лікарні, неперевершені архітектурні споруди. Люди, справжні безсрібники, їздили допомагати дітям, дорослим в інші частини світу і не просили за це ні копійчини. Та добрі справи не обов’язково мають бути такими величними й гучними, головне, щоб вони справді були спрямовані тільки на власне благо, а ще краще, на благо інших. Тому не можна не згадати й про те, що добро найяскравіше проявляється в буденних, не таких вже й грандіозних справах. Добро — це і вміння не осуджувати свого ближнього; це здатність з розумінням і повагою ставитися до оточуючих; це турбота про тих, хто цього потребує; це бажання змінювати світ і життя на краще.

Тому і помітити добру людину дуже легко, адже вона не намагається знайти спеціальний привід, щоб творити добрі справи, а навпаки, робить це систематично, якщо можна так сказати, то доброчинство — це стиль її життя. Погодьтеся, що той, хто готовий завжди прийти на допомогу, підтримати в скрутну хвилину, зрозуміти й заспокоїти, той, хто не зникне, не втече від суспільних проблем, той, хто турбується про братів наших менших, про навколишнє середовище, безсумнівно виявиться щирою, доброю, приємною людиною.

Отже, можна стверджувати, що ми розібрались з цим складним філософським поняттям, і усі зробили для себе правильні висновки. Тому в кінці хотілося б тільки нагадати чиїсь влучні слова: «Зроби добро, і воно обов’язково до тебе повернеться».