Твір на тему: «Продовження змісту притчі, з думкою про подальше життя братів» за твором «Притча про блудного сина»

Важко живеться на світі людям, які не вміють прощати чужі помилки. Образи накопичуються в їхній душі, і цей вантаж не можна скинути. Тому люди ходять такі сумні, підозрілі, з опущеними плечима, ніби камені на плечах тягають.

Будь-яка людина може помилитися. Часто за помилку приймають іншу точку зору, і це дуже погано, адже кожен має право на власну думку.

Мені здається, що дуже важливо для людини навчитися прощати чужі помилки, розбиратися, докопуватися до коренів. Ніякі вчинки не здійснюються, а слова не говоряться «просто так». На все є свої причини, і чим краще люди навчаться розуміти причини скоєння чужих, та й своїх, помилок, тим менше буде у світі непорозумінь, сварок, образ.

У Біблії багато притч, які можуть підказати, як вчинити в тому чи іншому випадку, нагадати про необхідність розвитку в собі таких духовних якостей, як милосердя, щедрість, скромність, вміння прощати. Притча про блудного сина починається з того, що молодший син збирається піти від батька і просить свою частину спадщини. Отримавши гроші, молодик відправляється в чужу країну, де довго живе, весело проводячи час і ні в чому собі не відмовляючи. Він зовсім забуває про свого доброго батька і старшого брата, які, можливо, потребували його допомоги.

Однак гроші, якщо їх тільки витрачати, а не заробляти, швидко закінчуються. І ще одна біда звалилася на юнака — у країні настав голод. Молодий чоловік, щоб не померти від голоду, найнявся на принизливу для нього і низькооплачувану роботу — пасти свиней. Лише через деякий час юнак згадав, що далеко на батьківщині у нього залишилися батько і старший брат. Він розкаявся в тому, що так недобре з ними вчинив, і вирішив повернутися та повинитися у своїй помилці. Він був готовий спокутувати свій гріх важкою працею, найнявшись до свого ж батька в робочі, працюючи тільки за хліб, аби тільки батько пробачив його.

Зустріч блудного сина з батьком була дуже зворушливою. Син попросив вибачення, і батько з радістю пробачив його зі словами: «Цей син мій був мертвий і ожив, був пропащим і знайшовся». Батько вчинив дуже мудро, адже якби на самому початку він намагався переконати сина або не дав би йому грошей, син би образився на батька, між ними могла статися сварка, яка навряд чи змогла утримати юнака в рідному домі. Проте зрозуміти свою помилку і повернутися додому йому було б значно важче. Батько зумів пробачити і забути неприємне, а синові вистачило сміливості і чесності перед самим собою, щоб зрозуміти свою помилку і повинитися.

Старший син нічого не зрозумів. Він весь час був поруч з батьком, допомагав йому, і йому стало прикро, що батько не пошкодував для брата, який пропадав довгий час в чужій країні, годоване теля. «Ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб мені повеселитися з друзями», — дорікнув він батьку. Мудрий і досвідчений старий правильно зрозумів причину образи старшого сина. І він доступно та просто пояснив йому свій вчинок: «Ти завжди був зі мною, і все, що є у мене, — твоє. А брат твій був ніби мертвий і ожив, був пропащим і знайшовся».

Я думаю, що саме любов до інших і прагнення їм допомогти дозволяє людям правильно розуміти причини зроблених помилок. А любов здатна на будь-які дива, вона дарує радість і прощення.