Твір на тему: «Поетичне мистецтво французького символіста Поля Верлена»

Свої погляди на поезію відомий французький поет-символіст Поль Верлен висловив у вірші «Поетичне мистецтво», який написав у 1870-х роках. В ньому визначеності змісту протистоїть музичність твору. Поет радив віддавати перевагу переливам, нюансам, звертатися до незрозумілих образів, а не до різких тонів. І хоча митець мав на увазі лише невеликі неточності уяви, такий підхід до творчості відкривав поетам шлях до алогізму. Причому сам П. Верлен не надавав своєму віршові такого великого значення і не вважав його своїм творчим маніфестом, як пізніше сприймали його поети-символісти. Продовжуючи зберігати у своїй творчості традиційні рими і розміри, Поль Верлен казав, що «Не можна ж розуміти вірш «Поетичне мистецтво» буквально».

Поетична творчість П. Верлена була зумовлена принципово новим типом художнього мислення. Ритмічну та інтонаційну єдність вірша поет посилював, а зв’язаність та логічність поетичного тексту при цьому послаблював. Головне було для митця – єдність вражень від його віршів. Такий підхід П. Верлена викликаний прагненням створити універсальну, нову за всіма ознаками поетичну мову.

Поетична творчість П. Верлена загострює найтрагічніші і найсумніші почуття, вона передає глибокі суперечності і найтонші відтінки поривів душі. Наприклад, коли читаєш «Осінню пісню», ніби відчуваєш, як на підсвідомість впливає осінь, впливає минуле, немов саме осінь хоче передати тобі усю свою хмурість і лютість. Не меншим сумом перейнятий і вірш «Так тихо серце плаче». У цій поезії печальному настрою ліричного героя теж відповідає природа, вірна та незмінна супутниця творчості П. Верлена.

Природа не залишає поета і під час його «Сентиментальної прогулянки», коли він блукає на самоті, коли його супроводжує одна лише печаль. Загадковість авторського смутку підкреслює туман, біле латаття якого сумує на озері у відблисках червоного заходу. А милування ліричного героя дикими качками, які своїми криками кличуть одна одну, стає прозорим натяком на нещасливу долю закоханих.

Природа у творах П. Верлена дає спокій і відпочинок від сумних думок, від страждань і зітхань. Природа для поета є єдиним цілим, однією піснею, однією душею. А якою буде ця природа – вирішувати людині. Саме таким було творче кредо видатного французького поета-романтика Поля Верлена.