Твір на тему: «Поетичний образ дівчини з народу» за п’єсою Івана Котляревського «Наталка Полтавка»

П’єса І. Котляревського «Наталка-Полтавка» стала першим класичним твором в українській драматургії. З перших днів її опублікування сотні людей вчили пісні з цієї п’єси (а їх аж двадцять дві), ще більше було бажаючих переписувати ці пісні у свої щоденники. П’єса стала першим твором українських письменників і драматургів, в якій автором було зображено ідеальний образ тогочасної української дівчини. Не випадково у свою п’єсу І. Котляревський ввів багато пісень, адже кожна з них допомагала більш глибоко розкрити головний образ твору. З першої ж пісні, яку співає Наталка на початку п’єси, нам стає відома причина туги, що огорнула серце дівчини. Пісня-біль, пісня-сум Наталки тихо лине над Ворсклою: «Тяжко жити без милого і в своїй сторонці». Вже чотири роки чекає не дочекається свого коханого дівчина. Чотири роки вірності, виглядання і терпіння. І за весь цей час — жодної вісточки від коханого.

Саме в цей час сватається до Наталки багатий підстаркуватий возний. Він впевнений, що дівчина — «найкраща зо всього села» наречена. І не випадково всі матері ставлять своїм дочкам у приклад саме Наталку. Сама про себе дівчина каже такими словами з пісні:

«Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити і носити воду».

Але найбільшою цінністю для Наталки було її «добре ім’я», що свідчило про самоповагу і скромність дівчини.

Про Наталку висловлюється у своїй розповіді возному навіть виборний: «Золото — не дівка!.. Крім того, що красива, розумна, моторна». Виборний — добра людина і співчуває злидням Наталки та її матері Терпелихи. Саме він і каже про кохання до дівчини багатого возного. Звичайно, матері такий наречений подобається, а ось Наталці — зовсім не милий. Щоб не образити важного для селян пана, дівчина дає йому гідну відповідь: «У нас єсть пословиця: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», шукайте собі, добродію, в городі панночки».

Така відповідь повністю збігається з внутрішнім настроєм Наталки, адже сім’ю вона розуміє, перш за все, як єднання двох сердець. Та постійні нарікання Терпелихи і сльози матері надломлюють її волю — заради спокою рідної неньки вона погоджується на пропозиції возного вийти за нього заміж. Про свою душевну драму Наталка розповідає у пісні «Чого вода каламутна?». Бо коли бідна дівчина буде дружиною багатого чоловіка, «така жінка буде гірше наймички... буде кріпачкою».

Кажуть, що інколи доля буває щедрою і для бідних. Посміхається вона й Наталці. З далеких країв повертається її коханий Петро, та ще й не один, а з побратимом Миколою. Як тільки наречений дівчини з’являється у селі, Наталка одразу заявляє: «Клянусь, що, окрім Петра, ні за ким не буду». У боротьбі за своє щастя дівчина стає сміливою і рішучою.

Досить дивно, але возний не зміг спокійно спостерігати страждання коханої, адже він зрозумів, що «насильно милим не будеш». Кохання навіть таку людину, як возний, робить кращою і підносить її, адже наприкінці п’єси возний духовно виростає. Шляхетний вчинок людини, яка не втратила поваги до одвічних людських цінностей, робить Наталку і Петра щасливими.

І. Котляревській у п’єсі «Наталка-Полтавка» яскраво показав духовну красу і велич українського народу. Письменнику вдалося в образі Наталки гармонійно поєднати кращі риси українських жінок: вірність у коханні, працьовитість, щирість і доброту. Саме тому образ Наталки-Полтавки став прикладом для багатьох дівчат того часу, саме тому залишається він прикладом для наших співвітчизниць і в сьогоденні.