Твір на тему: «Мій кумир Іван Франко»

Іван Франко – найвидатніший діяч української літератури другої половини XIX століття. Його поетична творчість вражає багатством і глибиною ідей, широким колом сюжетів і тем, великою різноманітністю образів і форм. Свою творчість Франко спрямував проти експлуататорів, проти несправедливого ладу, на захист трудящих.

Збірка поезій «З вершин і низин» стала неоціненним внеском у скарбницю української поезії. Найголовніше місце у збірці займають поезії, які спрямовані на боротьбу проти національного і соціального поневолення українського народу. Відкриває збірку програмний вірш «Гімн», в ньому автор показує образ вічного революціонера як прояв незламності і могутності трудящих. Яка сила віри і переконання йде від слів:

«І де тільки він роздасться,

Щезнуть сльози, сум, нещастя,

Сила родиться й завзяття

Не ридать, а добувати

Хоч синам, як не собі

Кращу долю в боротьбі».

Іван Франко з великою майстерністю змалював символічний образ невтомних каменярів, їх сповнене страждань життя і виснажливу працю. Але вірш закінчується вірою у краще життя, у справедливість:

«Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,

І щастя всіх прийде по наших аж кістках».

В поезії «Гріє сонечко» Франко майстерно зображує чарівну весняну красу природи і закликає бути готовими до майбутньої боротьби за торжество справедливості, щастя на усій землі:

«Сійте в головах

Думи вольнії,

В серцях жадобу

Братолюбія,

В грудях сміливість

До великого

Бою за добро,

Щастя й волю всіх!»

У веснянці «Гріє сонечко» Франко оспівує весну і закликає орачів сіяти «в щасливий час золоте зерно», яке може дати плідні сходи.

Все своє життя, працю і талант Іван Франко присвятив рідному народові. Він ненавидів тих, хто має «серце люте» та «полоще кров’ю рот», він «прищеплював» любов до покривджених і бідних, він запалював в душах співвітчизників прагнення до боротьби за добро, волю і щастя. Я впевнена, що твори Івана Франка будуть любити і цінувати ще багато поколінь українців.