Твір на тему: «Проза Івана Франка широка – панорама тогочасної галицької дійсності»

Іван Якович Франко є найдіяльнішою і найпомітнішою постаттю української літератури на зламі XIX-XX століть. Відомий громадський і політичний діяч, людина енциклопедичних знань, критик, літературознавець, публіцист і поет — важко навіть перелічити усі сфери суспільного й літературного життя, які не оминув своєю увагою цей талановитий митець.

Значну частину своєї творчості І. Франко присвятив зображенню тогочасної галицької дійсності й розвитку робітничого руху в Україні. Нашим співвітчизникам добре відомі його малі прозові твори «Навернений грішник», «На роботі», «Полуйка», «Ріпник». У них письменник натуралістично і реалістично зобразив страшну долю ріпників. У ті часи бідність та гірка нужда зганяли тисячі селян Галичини з одвічних дідівських поселень до Борислава, де на них чекало жахливе життя.

Так, головний герой оповідання «Ріпник» Іван через таке життя втратив будь-які прикмети своєї людяності — хвороби, пиятика і важка робота перетворили колись цілком нормальну людину на робочого вола, тварину, зомбі без думки, почуттів і пам’яті. Іван навіть зрікся своєї коханої Фрузі, яка не злякалася втекти з дому заради його порятунку. Івана не турбувала ні відсутність Фрузі, ні майбутнє батьківство. Хоча Іван ще був живий, душа цього ріпника, отруєна в шахті і шинку, вже згинула у багнюці Борислава, а на згадку від неї залишилася тільки подоба людини, яка працювала, спала, їла і рухалася.

Але раптом спогади про колишнє щасливе життя, радощі і село все ж таки оживили цю людину, стали тією ниткою, яка вивела героя з лабіринту забуття. Одного разу хлопець зарікся почати нове життя, але одурений підступним жидом, він гине в шахті. І не випадково автор так трагічно і жорстоко вбиває мрію Івана про повернення із Борислава у щасливе сільське життя. Адже цей образ уособлює в собі трагедію цілого покоління його земляків — галичан, замордованих і одурених урядовцями й багатіями. Така несправедливість усе життя хвилювала і обурювала І. Франка, тому вона й присутня у більшості його прозових творів.

Але провідною темою прози митця є проблема ставлення людини до праці, вирішення якої письменник шукав у своїх творах. Перш за все, І. Франко довів, що без праці людина жити не може, але якщо до будь-якої праці ставитися негативно, вона перетвориться на справжнє лихо.

Мабуть, більше ніхто з українських письменників не зробив такий великий внесок в українську літературу, як Іван Франко. Своїми незвичайно різноманітними за жанром прозовими творами письменник збагатив літературну скарбницю нашого народу, завдяки чому вона засяяла яскравим сяйвом у всьому світі.