Твір на тему: «Яким я бачу себе, а яким бачать мене оточуючі»

Коли людина запитує себе, якоє вона є в очах інших, то стає на помилковий шлях, який ніколи не приведе до бажаної мети та успіху. У наш час прийнято орієнтуватись на думку оточення, приймаючи важливі життєві рішення і прогнозувати, які це матиме наслідки та відголос у соціумі. Одна справа, коли варіант розв’язку подій безпосередньо стосується людей навколо, наприклад, це якісь дії з боку влади. Тоді процеси, які відбуваються в політичному апараті, справді заслуговують на суспільний розголос і обговорення. Якщо ж мова йде про особисте життя людини, соціум не має права вмішуватись зі своїми коментарями, допоки особа, про яку дискутують, цього не захоче.

З іншого боку, здорова критика є серйозним стимулом до вдосконалення. Однак і тут можна перегнути палицю. Варто пам’ятати, що тільки критика людей, які вже досягли бажаного вами результату чи були на вашому місці, справді варта уваги та аналізу. Ніколи не слід дослухатись до думки тих, хто живе не так, як хотіли б цього ви для себе. Це те саме, що намагатись підключити холодильник, читаючи інструкцію до мікрохвильової печі.

Я не часто задумуюсь над тим, якою мене бачать оточуючі, адже я все одно не матиму змоги об’єктивно себе оцінити. Науковцями було доведено, що людина бачить своє відображення в дзеркалі і оцінює його, примножуючи красу в п’ять разів. У той же час наш голос звучить зовсім по-іншому для інших людей, ніж для нас, завдяки фізіологічній будові тіла. Що стосується мого внутрішнього світу, тут я теж не хвилююсь про думку інших людей, адже вони не можуть збагнути всю ситуацію і зрозуміти, чому я поводжусь так, а не інакше.

Українська література багата на приклади, які можна зіставити з головною думкою твору в одну паралель. Зокрема, урбаністичний роман Валер’яна Підмогильного «Місто» представляє яскравого персонажа — головного героя Степана Радченка. В очах інших він — молодий, перспективний і успішний чоловік, який сам піднявся з низів і цілком заслужив на те, що отримав в результаті своїх старань. Однак читач знає, що на своєму шляху до мети головний герой завдав чимало болю і страждань людям, які його супроводжували в житті. Така картина свідчить про те, що між персоною і соціумом завжди буде стіна у вигляді непорозуміння завдяки відсутності об’єктивності в обох сторін конфлікту.

Зрештою кожен з нас має вибір: дивитись на себе очима оточуючих чи не робити цього. Я дослухаюсь до думки, що життя кожної людини — це її особиста справа, яка не має цікавити інших.