Твір на тему: «Яку роль у трагікомедії відіграє дзеркало» за п’єсою Миколи Куліша «Мина Мазайло»

Перші десятиріччя ХХ століття були найбільш трагічними в історії становлення і розвитку української культури та літератури. І лише зараз стає доступною творча спадщина письменників і драматургів, яка була заборонена майже сто років. У двадцяті роки радянська влада відірвала від України частку її серця: найкращих представників народу, які в жорстоких умовах становлення нової країни відстоювали національні принципи занедбаної Батьківщини й захищали гуманізм. Серед них і талановитий письменник та драматург М. Куліш.

Усього десять років творчої діяльності М. Куліша залишили нам десять п’єс, які стали значним етапом у розвитку культури і суспільно-політичних відносин в тогочасному суспільстві. Одним з найбільш визначних творів драматурга вважається п’єса «Мина Мазайло», у якій автор торкнувся складних питань українізації країни.

В основу сюжету п’єси «Мина Мазайло» покладена анекдотична історія службовця тресту «Донвугілля», жителя Харкова, який для того, щоб отримати більше переваг у житті, вирішив вивчити російську мову й змінити прізвище. Виникає питання: навіщо українець за походженням повстає проти рідної мови і культури та відмовляється від прізвища своїх предків, чому він вважає його плямою неповноцінності? Сумно, але наш герой був не самотнім у своїх намірах: достатньо згадати і Мартина Борулю, і Журдена із п’єси Мольєра, і тисячі українців, які вдалися до зради своєї Батьківщини заради кращого життя, бо в часи Мини Мазайла це явище було повсюдним.

У цій п’єсі М. Куліш прибігає до нищівних, гостро викривальних художніх засобів і веде мову про людську обмеженість. Важливу роль в оповіді відіграє дзеркало, перед яким деякі з персонажів грають самі з собою, дзеркало, яке повинне нагадувати читачам та глядачам п’єси про одвічні людські цінності, які важливо пам’ятати за будь-яких обставин. Головним об’єктом у п’єсі стають процеси українізації «по-більшовицькому». Завіса фальші і лицемірства закриває майже всіх персонажів п’єси. Автор висміює обивателів і бачить в них суспільне зло.

Гірка іронічна п’єса М. Куліша залишається актуальною й сьогодні, коли процеси відродження українського менталітету проходять зовсім не безхмарно. Ще в царські часи українська мова зазнавала всіляких обмеженнь і утисків. Лише після Жовтневої революції 1917 року українська культура почала поступово відновлювати законні права, але шалений опір цьому процесу чинило деградуюче міщанство і деякі шовіністи. Щось подібне відбувається й сьогодні, тому треба звернути увагу на ті попередження, які дає своїм співвітчизникам М. Куліш у п’єсі «Мина Мазайло», і ставитися до процесу українізації без будь-яких крайностей.