Твір на тему: «Ідея «сродної праці» у творах Григорія Сковороди» (варіант 1)

Ще давньогрецькі філософи на дорозі людини до свого щастя вважали великим кроком самопізнання. Вони звертали увагу на важливість ідеї пізнання самого себе, тому можна з упевненістю сказати, що ця ідея сягає сивої давнини.

Видатний український філософ і поет Григорій Савич Сковорода у самопізнанні теж вбачав пошук свого призначення в житті та своєї спорідненості з суспільством. Вінцем цих пошуків була так звана «сродна праця». На думку філософа, «пізнання себе» — це пізнання свого справжнього покликання, своїх схильностей до того чи іншого виду діяльності. Яскраве відображення ідеї «сродної праці» присутнє у багатьох творах Г. Сковороди. Наприклад, у байці «Бджола та Шершень» автор висловлює думку, що «немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням».

Поет висовує ідею перетворення праці зі звичайного засобу життя у найвищу насолоду і головну життєву потребу. Майже через усі твори Г. Сковороди проходить думка про те, що насолода споживання повинна бути не суто людською, не звичайною втіхою. Адже вищу насолоду може принести тільки праця за покликанням, тобто праця як реалізація обдарувань і творчих здібностей. Сам процес заняття «сродною працею» може зробити людину щасливою. Саме цю ідею представляє у байці Бджола — вона визнає, що їй значно більше подобається збирати мед, ніж споживати його. Така ж думка є головною і в творі Г. Сковороди «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира», в якому автор висловлюється так: «Природному охотнику больше веселия приносит самая ловля и труд, нежели поставленный на стол жареный заяц».

Отже, Григорій Сковорода вважає, що істинне задоволення людині повинен приносити сам процес праці, а не його результати. «Робота наша — джерело веселощів» — так стверджує філософ у іншій своїй байці — байці «Зозуля і Косик». На думку Г. Сковороди, суспільний поділ праці теж залежить від природних схильностей людини: «скільки посад, стільки й спорідненостей». Людина, яка буде знаходитися у «протиприродному стані», ніколи не досягне у своїй діяльності високих результатів. Ніколи не буде мати успіху й та людина, яка обрала працю не за своїми нахилами.

Отже, соромитися своєї «спорідненої праці» ніколи не слід, бо, як зазначає Г. Сковорода у байці «Годинникові колеса», «з різними природними нахилами життєвий шлях різний. Одначе, всім їм один кінець — мир і щастя».

Своєю ідеєю «сродної праці», своїми творами видатний український філософ, поет і письменник Григорій Сковорода вказав співвітчизникам на один із шляхів до чистої совісті, гармонії і щастя. Отож давайте шукати своє щастя у праці, до якої ми маємо нахили, та через самопізнання самих себе!