Твір на тему: «Дитячі характери в оповіданні Володимира Винниченка «Федько-халамидник»

В основі оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» лежить конфлікт, який стався у дитячому середовищі: через непорядну поведінку одного з героїв твору помер його товариш. Але на тлі зображення дитячих стосунків письменник порушив далеко не дитячі проблеми порядності, товаришування, вірності і дружби. Все це розкривається через центральні образи твору: хлопчиків Толі і Федька, через докладний аналіз їхніх вчинків і психології.

Образи Толі та Федька в оповіданні протиставлені один одному. Федько був розбишакуватим хлопчиною, який прагнув бути лідером у дитячому колективі, часто здійснював ризиковані вчинки, що шокували дорослих. Але у цього «халамидника», як називали хлопчика оточуючі, було дуже добре серце, він був прекрасним товаришем, готовим завжди подати руку допомоги.

Найкращі риси Федька розкриваються через його вчинки. Наприклад, так сталося у ситуації, коли панський син Толя, копіюючи товариша, опинився на крижинах і провалився під лід. Навіть дорослі розгубилися у цій ситуації, а ось Федькові вдалося Толю врятувати.

Федько був надзвичайно порядним хлопчиком, батько навчав його ніколи не обманювати і бути чесним. Обманув Федько тільки один раз, коли бажав вигородити Толика і взяв на себе його вину. Рятуючи панського сина, Федько дуже простудився, та до того ж його міцно відлупцювати батьки. Образа, велика моральна травма, і важка хвороба призвели до того, що Федько помер.

А ось Толик був справжньою панською дитиною, яку оберігали від труднощів. Його образ протилежний образу Федька. Це протиставлення відчувається і в поведінці у критичних ситуаціях, і в портретних описах. Він заздрив Федькові, тому й напросився на крижини. Але він так і не зізнався у цьому батькам, а вчинок Федька сприйняв, як належне. Його не мучила провина за те, що усю вину він переклав на плечі товариша. А коли Федько помер, той не прийшов навіть попрощатися з товаришем і лише спостерігав за похоронами з вікна. За допомогою характерних і виразних деталей письменник дає зрозуміти, що за людина виросте з Толика.

Дуже і дуже прикро, що Толя, життя якого врятував ціною власного життя Федько, навіть не зробив ніяких висновків, більше того, він навіть не засмутився через те, що сталося з товаришем. Виходить так, що інколи благородні вчинки, як і вчинок «халамидника», стають непотрібними, бо такі люди, як Толя, не цінують їх і не змінюються на краще.