Твір на тему: «Корені добра і зла у повісті Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала»

Кожному тепер здається, що він міг би зробити багато добра на місці і посаді іншого, а тільки не можна зробити це на своїй. Це є корінь усякого зла
М. Гоголь

Повість М. В. Гоголя «Вечір проти Івана Купала» уперше була опублікована у 1830 році в «Отечественных записках». Надрукована вона була під довгою назвою «Бісаврюк, або Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народної оповіді), розказана дячком Покровської церкви». Ця публікація була перероблена редактором журналу, через що викликала велике обурення автора. Слід сказати, що М. Гоголь завжди був досить непоступливим і вимогливим щодо втручання у тексти своїх творів.

В основу повісті «Вечір проти Івана Купала» письменник поклав легенди українського народу про Іванів день. Ще за язичницьких часів в українців головним літнім святом вважалося свято бога Купайла, яке збігалося з часом літнього сонцевороту. Після прийняття християнства день язичницького свята збігся з християнським святом — днем Івана Хрестителя. З часом цей день у народі став святом Івана Купала.

Згідно з легендою про це свято ніч проти Івана Купала сповнюється чудесами, яких не зустрінеш у будь-яку іншу ніч року. Цієї ночі люди мали змогу бачити, як рослини переходять з одного місця на друге, чути мову птахів і звірів. Саме у цю ніч вогняною квіткою розквітала папороть, а той, хто знаходив квітку, міг знайти заховані у давнину скарби. Вважалося, що відьми і чудовиська прагнули відібрати у людини квітку, тому її власник мав тікати з лісу, не озираючись. Коли ж людина оберталася, то вона гинула або втрачала розум. Це дуже цікава легенда, адже у будь-які часи платою за знайдені скарби було вбивство, продаж душі, пролиття крові.

Наші пращури вірили, що в ніч на Івана Купала темні сили отримували найбільшу владу над людьми. Ще з часів язичництва вважалося, що Купайло у цю ніч вимагав принесення жертв. Але при цьому гріхом було залишатися вдома, бо тільки в цю ніч відкривалася Небесна брама, і боги на небі чули усі молитви, а трави набирали великої цілющої сили. Тому ввечері проти Івана Купала українські дівчата завжди плели вінки з квітів і трав і, пускаючи їх на воду, ворожили. Молодь запалювала вогнища і стрибала через вогонь, щоб очиститися від злих помислів і нечистих бажань. Зранку запалювалося дерев’яне колесо і скачувалося в річку — це символізувало поворот сонця в бік зими.

Та, розповідаючи у своїй повісті «Вечір проти Івана Купала» про народні традиції, М. Гоголь не тільки передавав страшні і чарівні казки про нечисту силу, але й поєднував їх з елементами тогочасної романтичної літератури. Саме таким чином письменник прагнув зрозуміти, де знаходяться корені добра і зла в людському житті. Слід додати, що цього питання він торкнувся не лише в цьому творі, а й в багатьох інших своїх повістях та оповіданнях.