Твір на тему: «Двобій із життям» у ліриці Олександра Блока»

Художній світ Олександра Блока дуже дивовижний і унікальний. При всьому різноманітті тем і мотивів лірика Блоку представляє певну цілісність, свого рід розгорнутий в часі твір.

Перший том блоковської трилогії визначається мотивами очікування зустрічі і високого служіння («Вірші про Прекрасну Даму»). Другий – занурення в життєві вірші (природа, місто, земна любов). Тут образ Прекрасної Дами поступається місцем Незнайомці, а після – ліричній героїні «Снігової маски». У третій книзі ми бачимо переосмислення ліричним героєм навколишньої дійсності, де поряд з його самотністю і відчуттям безвиході відбувається звернення до вічних цінностей – теми Батьківщини.

Віра в Росію, її силу і відродження стає життєво необхідною для поета. В одному з листів Блок писав, що темі про Росію він свідомо і безповоротно присвячує життя. Саме така композиція роману у віршах Олександра Олександровича Блока.

На своєму життєвому шляху Олександр Блок зустрів багато труднощів. Проте він все ж зумів зберегти віру в людину і любов до життя. Його творчим кредо можна вважати вірш «О, я хочу безумно жити!».

Блок дуже поважав своїх попередників. У своїй промові про Пушкіна Блок писав, що Олександру Сергійовичу не вистачало тільки лише спокою і волі, які звільняють гармонію. І якби він пожив трохи більше, він би знайшов свою гармонію, і тоді його велич не мала б меж.

Олександр Блок писав дивовижні вірші. Ліричний герой його поезій висловлював все, що турбувало і хвилювало самого автора, і навіть через багато років ці речі зовсім не байдужі нам. Найбільше мене зачепили вірші, де Блок торкнувся теми так званого «страшного світу». Перше враження від його поезії у багатьох читачів складалося після прочитання циклу знаменитих «Віршів про Прекрасну Даму», адже тут повно таємниць, загадок, любовних переживань і глибоких почуттів. Тепер же герой в ліриці Блоку живе у світі ілюзій, який він сам придумав і який чекає свою прекрасну незнайомку.

Для повного пізнання життя автор робить так, що герой опиняється в похмурому, холодному і бездушному реальному світі. У цьому світі немає прийняття будь-яких почуттів, все підпорядковується правилам в жорстку гру, і назва цієї гри знайома кожному з нас – життя. Людям чужі страждання інших людей, вони – як манекени або бездушні ляльки. Наприклад, вірш «На залізниці» показує, як молоду жінку в повному розквіті сил розчавили сталеві колеса цинізму змішаного з байдужістю і ненавистю.

Звертає на себе увагу в ліриці Блока і місто. Воно постає перед нами в образі кам’яного склепу, де немає свіжого повітря. Місто просякнуте вогкістю і затхлістю, тут навіть стіни будинків відчувають ненависть до всього оточуючого. Герой опиняється в жахливому світі, який незабаром поглине його. Всюди несправедливість у суспільстві, простих людей постійно пригнічують, для того, щоб вижити, вони змушені непосильно трудитися, інакше помруть від голоду. Жахає вірш під назвою «Фабрика», де Блок показав дуже яскраву картину теперішнього часу. Ніхто не може вирватися із замкнутого кола бездушного і мертвого світу.

Великий поет розуміє, що лад, який існував в Росії в ті часи, не призведе ні до чого хорошого, і положення майже безвихідне.