Твір на тему: «Як вплинули на мене гумористичні твори?»

«Гумор — це рятівний круг на хвилях життя», — писав Джон Леббок, і я повністю з ним погоджуюсь. Чи можемо ми жити без жартів і сміху? Я вважаю, що ні, адже вони роблять наше життя яскравішим і щасливішим. Гумор допомагає нам забути про життєві негаразди, відволіктися від проблем і посміятися від щирої душі.

Саме гумористичні твори неодноразово рятували мене у хвилини відчаю й смутку. Я розгортала книгу й занурювалась у безтурботний світ, сповнений радості й сміху. Я з дитинства люблю читати, і моєю улюбленою книгою дитинства став роман Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Цей твір про справжніх друзів Павлушу Завгороднього та Яву Реня. Діти мріяли прославитись, тому хотіли стати тореадорами, піймати іноземних шпигунів, підкорити Київ та здійснити інші подвиги. Коли я читаю цю книгу, хочеться посміхатися від щирості почуттів та чистоти дитячої душі. Твір вчить дітей тому, якою повинна бути справжня дружба й тому, що потрібно завжди бути готовим прийти на допомогу ближньому.

Уже в старшому віці я познайомилась із творчістю Остапа Вишні. Поряд з іншими творами української літератури його «усмішки» вирізняються своєю життєрадісністю й любов’ю до всього оточуючого. Остап Вишня вчить нас цінувати те, що в нас є й радіти життю, що б не сталося. Його твори набули надзвичайної популярності, їх знали навіть неписьменні. Народ цінував їх за простоту й щирість. Письменника спіткала доля гумориста-мученика, однак навіть після десятирічної каторги він не переставав усміхатись і радіти життю. Моїм улюбленим твором Остапа Вишні є гумореска «Моя автобіографія». У ній автор у жартівливій формі висвітлює фактори, які впливають на формування митця. Своє дитинство автор згадує з теплом і посмішкою. Навіть прикрі моменти він описує зі сміхом. Своїх батьків характеризував коротко: «А взагалi батьки були нiчого собi люди. Пiдходящi.» Остап Вишня писав, що «головну роль у формацiї майбутнього письменника вiдiграє взагалi природа — картопля, коноплi, бур’яни». Мовляв, коли сидиш біля картоплі, то є час замислитись над тим, як створений світ. А письменником він вирішив стати, коли, впавши з коня, не вмер і не покалічився. Саме після цього він зрозумів, що створений для літератури.

Тож бачимо, що твори Остапа Вишні нікого не залишать байдужим. Вони вчать нас йти по життю з усмішкою й ніколи не опускати руки, з легкістю долати перешкоди й бути щасливими.

Гумористичні твори навчили мене любити життя, цінувати кожну хвилину, ніколи не втрачати почуття гумору й любові до всього оточуючого, всі негаразди зустрічати усміхаючись і вірити у свої сили. Я переконана, що українська література без гумористичних творів не була б такою різноманітною й цікавою.

Отже, якщо вам зовсім погано, ваші дні стали сірими й буденними, просто візьміть до рук якийсь гумористичний твір. Гарантую, що він вилікує вас краще, ніж будь-які ліки. Пам’ятайте, що сміх продовжує життя, тож навіщо відмовлятися від можливості прожити на кілька днів довше?