Твір у форматі ЗНО: «Чи можна сьогодні вважати слова «благородність», «людяність», «скромність» актуальними?»

На моє глибоке переконання, благородність, людяність та ряд інших характеристик щодня витісняються негативними рисами. Все менше стає людей, які вірять, що їхні добрі справи і світлі наміри роблять світ кращим. Я вважаю, що ці риси мають бути актуальними завжди, і сьогоднішній день — не виняток.

По-перше, усіх людей неможливо виміряти однією лінійкою. Життя завжди ділилося на дві частини: добро і зло. Без їхнього балансу неможливе людське існування. І навіть якщо вам здається, що всі навколо не мають рації, що у всіх злі наміри, і що світ котиться у прірву, то це не так, бо між складовими добра і зла завжди є гармонія. Коли вашому сусіду з квартири ліворуч притаманні заздрість, жорстокість і гордість, то, можливо, сусід з квартири праворуч — саме та благородна, людяна, скромна особистість? А чи робили ви спроби дізнатись?

По-друге, якщо розглядати конкретно ці три риси, то їхнє зникнення послабило б сили добра. Не існує прогресу там, де немає благородності, але панує корисливість, не існує цивілізованого життя там, де немає людяності, але панує жорстокість і несправедливість, не існує духовності там, де немає скромності, але панує гординя і зверхність. Якби ці риси не були актуальними, на Землі не було б місця для людей.

Історія приводить чимало прикладів, які підтверджують вищесказане. Один із них — це ситуація в Німеччині в період Другої світової війни. Як відомо, у той час державна влада належала нацистам, які відзначались особливою жорстокістю й антигуманністю щодо євреїв. У час, коли цих знедолених людей переслідували на незрозумілих підставах, деякі німці все ж не забували, що ми, насамперед, люди, а вже потім нацисти, республіканці, ліберали чи радикали. Вони пам’ятали про благородність та людяність, і надавали євреям сховок.

Література також багата на приклади, які підтверджують мої аргументи щодо даної теми. Я хочу розглянути роман-хроніку великого українського історика та письменника Пантелеймона Куліша «Чорна рада». У творі є багато як позитивних, так і негативних героїв. Особливо мене зачепили фінальні сцени, а саме фрагмент, у якому Кирило Тур приходить у в’язницю до Якима Сомка, щоб визволити свого гетьмана. Проте чоловік благородно відмовляється, адже «чужою смертю волі купувати не хоче». У цій ситуації і Кирило Тур, і Яким Сомко є втіленням тих світлих рис — благородності, людяності та скромності.

У висновку хотілося б сказати, що усі наші справи — добрі та погані, усі наші думки так чи інакше впливають на навколишній світ. І благородність, і людяність, і скромність присутні поміж нас, варто тільки забажати їх зустріти.