Твір на тему: «Дві панночки» за повістю Марко Вовчка «Інститутка»

Важко сказати, хто з двох героїнь повісті Марка Вовчка «Інститутка» є головним персонажем твору. Адже від імені Устини ведеться оповідь, тобто її життя знаходиться в центрі уваги читачів. З іншого боку, повість названа на честь інститутки, отже, не менш важливим образом у повісті є образ панночки. Скоріш за все, письменниця протиставляє цих двох героїнь, адже саме в зіставленні найбільш чітко виявляються риси їхнього характеру.

Перше знайомство з Устиною відбувається з її слів про себе: ««Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, і вдайся... Було, й б’ють (бодай не згадувати) — не здержу серця, заплачу, а роздумаюсь трохи — і сміюся. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, — то так і моє лишенько. Якби мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі виплакала». З цих слів можна зробити висновок, що Устина — витривала і життєрадісна дівчина, сильна особистість, яка може бути щасливою попри всі негаразди і складні ситуації, в яких вона опиняється.

З панночкою читач уперше знайомиться з її портретної характеристики і розглядує інститутку очима Устини: «І що ж то за хороша з лиця була! І в кого така вродилася! Здається, і не змалювати такої кралі!». Однак, зазирнувши трохи вперед, можна побачити, що зовнішній красі інститутки суперечить її нелюдськість і внутрішнє звиродніння. Кріпак лікаря Назар так каже про панночку: «Поможеться, що гарна! — гукнув Назар. — Коли дивиться так, що аж молоко кисне!»

Вже з першої хвилини інститутка починає ненавидіти свою кріпачку Устину, немов відчуває, що ніколи не зможе позбавити дівчину права на щастя, принизити і зламати її людську гідність. Панночка постійно кричить на Устину, завдає їй болю, знущається, а одного разу навіть намагається задушити: «Та кричить же то, боже! Аж задихалась, штовхає мене, за рукав смикає... Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї личко те гоже!»

А ось Устина, на відміну від інститутки, не вміла відчувати зла, вона прощала всіх і кожного. Таке ставлення до людей розкриває християнську покірність і багатство душевного світу простої дівчини з народу. І якщо основні риси Устини — це доброта, вірність, спостережливість, мудрість і розум, то панночка характеризується егоїзмом, жорстокістю і людиноненависництвом. Протиставляючи цих двох жінок, різних за своїм походженням і за своєю вдачею, Марко Вовчок показує, до якого звиродніння може привести безмежна влада одних людей над іншими, бажання зробити життя цих людей засобом для розваг чи збагачення.