Твір на тему: «Фольклорні мотиви у дилогії» за повістями Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір»

Фольклорні мотиви зустрічаються у дилогії всюди, варто лише уважніше вчитатися. Адже автор веде розповідь про революційні роки в українській історії, коли чисто народні, а не нав’язані радянською владою традиції панували в житті пересічних людей.

Перш за все — змалювання краси природи. В уяві постають просторі ниви і чудові сади біля затишних хаток із солом’яною стріхою. Мати головного героя дбайливо засіває грядку, прохаючи вищі сили про добрий урожай, — так само, як робили попередні покоління. Вона також невигадливо нашіптує проти хвороб, бо вірить, що це допоможе, — своєрідний відголос давніх вірувань аж на початку ХХ століття. Мати прив’язана до рідної землі, її не ваблять далекі багаті перспективи. Проникливо описано буденність звичайного села з його мешканцями, щоденними клопотами, описано реалістично, без зайвих прикрас і перебільшень. Маленький Михайлик росте в оточенні бабусиних казок і розповідей діда про навколишній світ — тут теж відчуваються фольклорні елементи.

Українські звичаї передано й у стосунках у сім’ї хлопчика. Мати з батьком злагоджено живуть, попри те, що не дуже заможно. Родичі в них теж різні: дядько Себастьян завжди радий допомогти, чим може, пригостити чимось Михайлика або розповісти цікаву історію. Натомість дядько Володимир майже комічно жадібний, не хоче знатися з бідною ріднею, так і боїться, аби раптом свого добра позичити не довелось.

Назва першої частини дилогії говорить сама за себе: «Гуси-лебеді летять». Символічний образ птахів, які згадують у багатьох народних піснях, а в задумці Михайла Стельмаха вони — символ мрійливого дитинства. У другій повісті змальовано чи не найурочистіше дійство — Святий вечір. Кожен чепуриться, готувається до вечері, забуваються всі негаразди й бідність. Автор чудово зумів передати дух свята, коли сім’я неухильно дотримується звичаїв: чекає першої зірки, обходить домашніх тварин, готує страви, вносить дідуха в оселю… ціла енциклопедія народознавства!

Отож, дилогія Михайла Стельмаха сповнена фольклорних мотивів: їх у повістях так само багато, як і автобіографічних деталей. Ці мотиви зустрічаються у розповіді повсюдно. Народність повісті — окраса твору, який може служити свого роду довідником народного побуту для майбутніх поколінь.