Твір на тему: «Принесли нам лебеді на крилах життя і весну» за повістю Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять»

Дитячі роки становлять своєрідну психологічну основу творчості багатьох митців. Недарма кажуть, що саме цей час найсвітліший у житті людини. Це час пізнавання світу, довіри та щирості. Ці міркування підтверджує і надзвичайно цікава повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять».

Головний герой повісті — хлопчик Михайлик, великий вигадник і мрійник. Наприклад, коли дідусь каже йому, що сонце буде відмикати землю золотими ключами, Михайлику стає трошки страшно: а раптом воно загубить ці ключі? А коли над селом пролітають лебеді, хлопчикові здається, що від їхніх крил лунає чарівний дзвін. На цих прикладах стає зрозуміло, що Михайлик має талант сприймати світ образно і поетично, талант, притаманний більшості дітей.

Що ж зробило Михайлика таким? Насамперед Ганна Іванівна, мама Михайла Стельмаха. Вона була невтомною трудівницею, ласкавою і доброю жінкою. Саме вона навчила свого сина любити навколишній світ, берегти кожну травиночку, милуватися заходом сонця ввечері і вранішньою росою. Хлопчик ріс таким ласкавим і добрим. З цього приводу доречно згадати епізод з насінням, коли Михайлик віддав його голодній жінці з дитиною. Мати не стала журити хлопчика, а навпаки схвалила Михайлика, бо хотіла, щоб син ріс уважним до горя інших і допомагав людям.

Не меншу роль у становленні характеру Михайлика відіграли батько хлопця, дядько Микола, якого селяни прозвали Бульбою, дід Дем’ян і бабуся, яку хлопчик дуже любив. Дитинство Михайлика було сповнене казковими, романтичними, незвичайними враженнями. А завдяки повісті «Гуси-лебеді летять» кожен з нас може побачити образи щирих, простих трударів, серед яких пройшло щасливе дитинство Михайла Стельмаха. Ставши дорослим, Михайло Стельмах був гарним батьком для своїх дочки та сина. Він ростив їх у доброті і любові, розповідав їм про все те, що любив у дитинстві і любов до чого залишилася у нього на все життя.

Можливо, саме тому нашому молодому поколінню так подобається творчість М. Стельмаха. Світ добрих і щирих людей, яких змалював письменник у повісті «Гуси-лебеді летять», дуже сподобався і мені. Адже мені теж випало щастя жити серед неповторної української природи, я теж маю можливість насолоджуватися запахом квітів і шелестом трав, слухати «бентежні звуки далеких дзвонів», які злітають на землю з крил тих самих казкових гусей-лебедів, що кожної весни повертаються на українську землю з далекого вирію. Я вірю, що вміння розуміти природу я пронесу через усе своє життя, як проніс його через усе життя і талановитий український письменник Михайло Стельмах.