Твір на тему: «Мої канікули»

Зима — моя улюблена пора року. Це сезон тропічних фруктів, сніжку й морозу, подарунків. Обожнюю цю пору року, бо народилася восьмого січня. Не можу не згадати й щорічних зимових канікул, котрі я завжди проводжу чудово. Усі свята проходять у колі родини, так, як я люблю. Зима в мене викликає лише почуття радості. Я обожнюю кататися на санчатах, ковзанах, ліпити сніговиків і роздивлятися дивовижні візерунки на вікнах свого будинку. Ялинка, котру я сама щорічно прикрашаю, заворожує око кожної людини, яка заходить до нас у гості.

Хочу розповісти про свої минулорічні зимові канікули. Кожного ранку на вулиці я із захопленням дивилася на природу навколо, де все блищало, переливалося мільйонами діамантів. Зима виявилася дуже морозною й сніжною. Саме ті канікули мені запам’яталися тим, що ми з родиною прекрасно подорожували Карпатами й весело відсвяткували моє дванадцятиріччя.

Канікули почалися двадцять восьмого грудня. Ми чудово зустріли Новий рік, відсвяткували Різдво й мій день народження. Згодом ми поїхали в Карпати. Це дивовижні місця, котрі заворожують красою своєї природи, шумом дерев, свіжим повітрям. Таким свіжим, що дихалося незвичайно після нашого міського повітря, наповненого викидними газами. Нарешті я спробувала поїхати на лижах та сноубордах. І це було дивовижно! Треба завжди пробувати щось нове для себе, переборювати свої страхи, розвиватися. Місцеві люди, які знайомили нас з цікавими місцями, розповідали багато цікавих історій, які траплялися в горах. Іноді випадки були моторошні, проте цікавість переборювала страх, і ми йшли далі. Підіймаючись все вище й вище, ми милувались густим лісом, покритим білосніжним пухнастим снігом. Враження від подорожі мальовничим гірським краєм, чудовий відпочинок у готелі, катання на лижах залишаться в моїй пам’яті назавжди.

Протягом канікул я прочитала багато творів української літератури. Найбільше мені сподобалася творчість Марусі Чурай. У її піснях відображено різні почуття: сум і радість, щастя й трагічні історії українського народу. Пісні Марусі народжувалися з її щирого сильного кохання до Гриця Бобренка, ледачого та слабкодухого козака. Маруся про нього написала жартівливу пісеньку: «Грицю, Грицю, до роботи!». Коли юнак вирушив на війну з Богданом Хмельницьким, Маруся терпляче чекала на коханого протягом чотирьох років. Свої почуття дівчина показала в пісні «Засвіт встали козаченьки». У ній вона описала свою власну історію: козака проводжають дівчина та мати, обидві нетерпляче чекають його повернення: «Заплакала Марусенька свої ясні очі». Матір Гриця не оцінила вибір сина, навіть зневажає його. Жінка й знати нічого не хоче про Марусю. Свій сум і безмежну тугу за коханим, що роками не повертався з війни, Маруся вилила в одній з найкращих своїх пісень: «Віють вітри, віють буйні…» Кожна її пісня захоплює щирістю почуттів.

Отже, я дуже люблю цю пору року з її непостійністю, чарівністю, її морозами й жорстокими хуртовинами, привабливістю білого покривала та гомоном діточок на ковзанках та санчатах. Мої минулорічні зимові канікули пройшли просто чудово. Я багато нового спробувала, переборола себе й стала на лижі, і від цього залишилася в захваті. Також я познайомилася з творчістю Марусі Чурай, котра захоплює, мабуть, кожного читача.