Твір на тему: «Сучасні уроки «Гайдамаків» за однойменною поемою Тараса Шевченка

Небагато письменників можуть випускати з-під пера такі твори, що не втрачають своєї актуальності й через десятки, і через сотні років. В українській літературі одним з таких майстрів я вважаю Тараса Григоровича Шевченка.

Поряд із багатьма не менш цінними творами він створив прекрасну поему «Гайдамаки», яку присвятив історичній тематиці, а саме повстанню гайдамаків, що відбулося в кінці вісімнадцятого століття. Навколо описаних у творі подій досі точаться дискусії й науковців, і пересічних громадян, яких цікавить історія своєї країни. Хтось вважає гайдамаків визволителями, а хтось називає їх розбійниками. Та, на мою думку, у тогочасній ситуації біблійний принцип про непротивлення злу не міг бути застосований, адже поляки не тільки здійснювали на українців тиск: національний, культурний, релігійний, а й знищили тисячі українських сімей, не жаліючи ні жінок, ні дітей.

Така ситуація до болю знайома сучасним українцям, адже зараз ми також страждаємо від агресії наших сусідів, тільки не західних, а східних. З огляду на це нам є чого повчитися у гайдамаків. У важкі часи для свого народу вони зуміли знайти в собі мужність зібратися, не втратити залишки своєї народної гідності, роками розтоптуваної ворогом. На мою думку, саме цього не вистачає нам зараз — єдності. Ворог намагається розділити нас, заперечуючи самобутність української мови та культури й спотворюючи нашу історію. І в цей важкий час ми маємо об’єднатися, щоб відстояти свою незалежність, бо «у своїй хаті своя правда, і сила, і воля». І немає нічого ганебнішого, ніж бути рабами, а «раби — це нація, котра не має слова, тому не може захистити себе».

Окрім проблеми патріотизму й любові до своєї Батьківщини, у творі порушені й інші проблеми. Не менш цікавою й повчальною є любовна лінія поеми — кохання Яреми та Оксани. Ярема Галайда — бідний наймит, сирота, але «сирота багатий» бо «є з ким заплакать, є з ким заспівать». Коли Оксану взяли в полон поляки, він продемонстрував нечувану мужність та наполегливість у боротьбі за своє кохання, і доля винагороджує його за це — дає можливість знову поєднатися з коханою.

Бурю емоцій викликає у творі епізод вбивства гайдамацьким ватажком Гонтою своїх дітей-католиків. Та все ж, на мою думку, його не можна вважати холоднокровним вбивцею, бо у такі часи, на хвилі загального піднесення, діяли інші закони. Гонта разом з усіма гайдамаками поклявся знищувати усіх без винятку католиків, тому був змушений дотримуватися своєї обіцянки, адже він ватажок, лідер, а отже, приклад для усього народу. Тож не нам його судити, тим більше що за свій вчинок Гонта сам покарав себе: вчиняючи вбивство, він заливається гарячими сльозами жалю та відчаю й просить для себе якнайшвидшої смерті.

Отже, поема Тараса Григоровича Шевченка «Гайдамаки» дає нам немало приводів замислитись. Хоча й давно була написана ця поема, ще більше часу минуло з подій повстання гайдамаків, проте ці події й досі нас хвилюють. Можливо, хвилюють через те, що на якомусь незрозумілому рівні нам і досі відчутний зв’язок з подіями тих часів, а може через те, що великий Кобзар котрий раз поставив у своїй поемі одвічні філософські питання, відповіді на які людству доведеться ще довго шукати в майбутньому.