Твір на тему: «Все буде правильно, на цьому побудований світ» за творчістю Михайла Булгакова

Роман «Майстер і Маргарита» – це найбільш значний і складний твір у творчості М. Булгакова. Робота над ним тривала з 1928 року до кінця життя письменника. У жанровому відношенні цей роман і психологічний, і сатиричний, і авантюрний, тому кожен, навіть найвимогливіший читач, знайде в ньому те, що йому цікаво.

Твір, насамперед, дивує своєю складною композицією – роман у романі. У межах однієї книги Булгаков зумів і передати образ Москви 20 - х років, і переказати по-новому біблійну історію. Але за складністю сюжетної лінії ховається маса філософських питань і тем, однією з яких є тема істинної цінності творчості.

Булгаков перефразував відоме прислів’я «Що написано пером – не вирубати сокирою», сказавши вустами Воланда велику фразу: «Рукописи не горять». Цей вираз несе глибокий символічний зміст.

Найважливіше в житті Майстра, головного героя роману, – це письменницька діяльність. Він пише тільки правду. Пише про свій час, про справедливість, добро – про те, чого так не вистачає сучасним людям. Пише правду, яка, втім, не подобалася чиновникам – їх найменше цікавила художня цінність твору.

Любов Майстра до краси слова протиставлена ​​псевдотворчості, та й усьому способу життя членів МАССОЛІТу. Це маленький світ пихатих, бездарних, склочних, приголублених владою невігласів, маленький світ, ворожий істині і таланту, як тому, що може перешкодити їх ситому паразитичному існуванню. Таких нездар, що біжать лише за власною вигодою, представляють у творі Берліоз, критики Латунський, Лаврович, Аріман та інші.

Майстра можна, без сумніву, назвати справжнім творцем, своєрідним пророком. Він відноситься до свого роману про п’ятого прокуратора Іудеї Понтія Пілата і Ієшуа Га-Ноцрі як до улюбленого дітища, він пише його з любов’ю, бажаючи створити істинний шедевр. Майстер уособлює собою справжню творчість, його доля – це доля багатьох творців, які не бажають підкорятися впливу божевільного часу. Роман цього героя не був зрозумілий як критиками, так і всім суспільством в цілому. Тому письменник у відчаї кидає рукопис в камін, щоб безслідно знищити свою працю. І тут ми в черговий раз переконуємося, що справжня творчість безсмертна, вона непідвладна навіть вогню, не кажучи вже про бездарних критиків і неосвічене суспільство.

Таким чином, вираз «рукописи не горять» символізує безсмертя творчості і доводить, що «все буде правильно, на цьому побудований світ», але тільки в тому випадку, якщо воно йде з серця, якщо у своє творіння автор вкладає всі душевні і фізичні сили і навіть власне життя.

Роман « Майстер і Маргарита» – вершина російської прози ХХ століття, панування творчості і любові серед відчаю і мороку, добра, що перемогло зло. Аналіз його ніколи не буде завершений, зміст роману воістину невичерпний, кожне нове покоління читачів буде відкривати в ньому нове, і, хтозна, може, і знайде відповідь на поставлені автором питання.