Твір на тему: «Моя майбутня професія – рятувальник»

Ось і в моєму житті настав момент, коли доводиться вирішувати, де продовжити освіту. Професій багато, однак обрати ту, яка стане справою всього життя, складно. Потрібно не просто отримати спеціальність, потрібно вибрати свій життєвий шлях. Я вирішив, що стану рятувальником.

Звичайними людьми рятувальників назвати важко. Саме вони можуть запобігти смерті людини, позбавити її неминучої загибелі в будь-якій надзвичайній ситуації, вчасно прийти на допомогу. Професію рятувальника можна поставити в один ряд з такими благородними професіями, як лікар чи вчитель. Люди, що володіють цим ремеслом, ризикують своїми життями заради порятунку інших, проявляючи героїзм, сміливість і мужність, і тільки за це ними вже можна захоплюватися. На плечі рятувальників лягає величезна відповідальність за нас, за людей, які часто стають жертвами власної безпечності і халатності. Професія рятувальника не просто важлива, вона необхідна в нашому житті.

Мене приваблює романтика професії, кожен день — можливість подвигу. Пам’ятаєте, як у Горького: «У житті завжди є місце подвигам».

Рятувальник — це розумна, сильна, мужня і працьовита людина. Рятувальники працюють у будь-який час доби, в будь-які погодні умови. Ні дощ, ні сніг, ні град, ні вітер не лякають цих сильних людей. Вони жертвують своїм здоров’ям, а часто і життям, щоб допомогти нужденним в них людям.

Пожежа. Повінь. Землетрус. ДТП. Вони завжди поруч, готові прийти на допомогу: шукають зниклих людей в горах або лісі, рятують віднесених у море рибалок, гасять палаючий ліс. Це люди, які постійно віддають частинку себе іншим.

Робота стає основною в житті людини, яка обрала професію рятувальника. Ризикуючи своїм життям заради людей, які потрапили в біду, рятувальники недостатньо часу бувають вдома, зі своїми сім’ями і дітьми. Але рятувати і захищати інших — це покликання. Такі і йдуть працювати в службу порятунку, щоб щодня дивитися небезпеці в очі. І близькі пишаються своїми батьками, чоловіками, братами, синами, хоча кожну годину, кожну хвилину переживають, хвилюються.

Ніхто не змусить людину ризикувати своїм здоров’ям, а, можливо, і життям, якщо немає глибокого внутрішнього переконання, що ти не тільки можеш врятувати, але й точно знаєш, як це зробити. Значить, рятувальнику сьогодні потрібно багато чому вчитися і багато тренуватися. Потрібно добре знати техніку, фізику, хімію, бути психологом. Тренований, фізично сильний і витривалий, технічно грамотний, який вміє знайти вихід з найскладніших ситуацій — таким я уявляю рятувальника.

Я захоплююся такими людьми. У наше століття, коли матеріальні цінності стали важливіше духовних складових, коли в суспільстві дуже гостро стоять проблеми взаємин людини з людиною на основі любові, злагоди, добра, рятувальник простягає руку допомоги. Не розмір заробітної плати, а милосердя приводить шляхетних людей в МНС.

Ціна людського життя... Хто знає її краще? Напевно, в першу чергу, — рятувальник. Адже саме він, пробираючись крізь бетонні завали, спускаючись під багатометрову товщу води, приборкуючи полум’я, простягає руку допомоги тим, хто її потребує. Шлях рятувальника важкий і ризикований. Але він йде по ньому, щоб у будь-яку хвилину опинитися поряд з тими, хто потрапив у біду, і дати їм шанс на порятунок.

Якщо поруч з нами такі люди, ми можемо бути впевнені, що у разі горя нам на допомогу обов’язково прийдуть мужні, сильні рятувальники!