Твір на тему: «Красива історія про красиве кохання» за романом Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»

Маргарита вривається в сюжет роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита» неначе весняна гроза, така ж неочікувана і прекрасна. Майстер пригадував зустріч зі своїм коханням такими словами: «Вона несла в руках бридкі, тривожні жовті квіти. Біс його знає, як їх називають, але вони перші чомусь з’являються в Москві. Квіти дуже чітко виглядали на чорному її весняному пальті. Вона несла жовті квіти! І мене вразила не так її врода, як надзвичайна, ніким не бачена самотність в очах!»

З цієї миті неможливо залишитися байдужим до прекрасного і загадкового образу Маргарити. З цієї миті слідом за Маргаритою пішов і Майстер. Талановитий і розумний чоловік боявся з нею заговорити, він не знаходив, що їй сказати, він не знав, як її утримати поряд з собою, як не втратити її назавжди. На щастя, першою з Майстром заговорила Маргарита, звернувшись до героя з буденним запитанням про букет з жовтих квітів, який дуже не сподобався Майстру. Але саме цей жовтий букет поєднав героїв роману назавжди — і в реальному, і в потойбічному світі.

Маргарита стала для Майстра його найвірнішою музою. Вина перечитувала усе, що він писав і віщувала йому світову славу, вона підганяла Майстра в роботі над рукописом, вона перша стала називати його Майстром і зшила для нього шапочку.

Завдяки Маргариті Майстер швидко закінчив роман, але його розкритикували на сторінках столичних газет. Через це Майстер був на межі відчаю, але й тут поряд з ним була Маргарита, яка і врятувала його від загибелі, яка розуміла, що роман Майстра був ним вистражданий. Саме Маргарита врятувала рукопис, витягнувши його голими руками коли Майстер кинув його у вогонь

Невдача з романом відібрала у Майстра частку його душі, через неї він почав божеволіти. Майстер казав: «Я зненавидів цей роман, і я боюся. Я хворий. Мені страшно». Маргарита відповідала: «Боже, який ти хворий. Але я порятую тебе, порятую...». А коли одного разу вона не застала Майстра вдома, вона одразу ж кинулася рятувати життя Майстра, рятувати своє кохання.

Рукописи не горять — ця фраза стала не тільки провідною думкою роману «Майстер і Маргарита», а й крилатим висловом, відомим кожній освіченій людині. Те, що рукописи не горять, довела Маргарита, яка врятувала роман Майстра і дала можливість прочитати його Ієшуа.

Маргарита вчила Майстра жити: «Слухай безгоміння, — говорила Маргарита Майстрові, і пісок шурхотів під її босими ногами, — слухай і втішайся тим, чого тобі не давали в житті, — тишею. Дивись, он попереду твій вічний дім... Я вже бачу венеційське вікно і завитий виноград, він піднісся до самого даху. Ось твій дім, твій вічний дім».

Маргарита була справжньою жінкою і, врятувавши свого коханого, заслужила щастя. Я впевнений, що історія кохання Майстра і Маргарити – це одна з найпрекрасніших історій про велике кохання, яку тільки можна знайти у світовій літературі усіх часів.