Твір на тему: «Краще пити свою воду, аніж подарований мед»

Як відомо, українці — один із найпрацьовитіших та найзавзятіших народів у світі. Це спричинено багатьма факторами: як позитивними, так і негативними. Протягом всієї української історії наш народ тягнув на своїх плечах ярмо неволі. Наших предків змушували важко працювати на чуже благо, їм насаджували інорідну культуру, мову, звичаї та традиції, у їхню кров вливали байдужі їм політику та життєвий лад. Нас намагались то змішати з іншими народами, то зрівняти із землею.

Врешті-решт, після сотень років боротьби та війн, ми отримали незалежну державу. У наших генах не зник той порив та бажання жити вільно, який намагались викоренити з наших дідів та прадідів. Зараз ми маємо повне право керувати на своїй Богом даній землі, жити тим життям, яким самі бажаємо, розширювати та розвивати ту культуру, яку вважаємо за потрібне, говорити тією мовою, яка нам найближча до серця.

Але так було не завжди…

Проведемо паралель у минуле. 20 століття було сповнене тривогою, неспокоєм та постійним страхом за завтрашній день. Українців використовували, як рабів. Ми не мали права на власну культуру, не могли вільно сказати те, що тривожило наші серця. За бажання жити щасливо нас лякали страхом смерті. І дуже часто словесні погрози втілювались у реальність.

Сьогодні ми маємо щастя жити, не боячись за своє майбутнє. Так, у нашої країни немало проблем, які потрібно негайно вирішувати: на нашій території ведеться війна, умови для життя невпинно погіршуються. В той час, як люди, які можуть змінити ситуацію, борються за право верховодити. Але все ж, ми п’ємо свою воду, а не подарований мед.

Можливо, ця вода гірка та несмачна, але вона здобута власними силами. Подарований мед, хоч який він солодкий, не приносив нам щастя ніколи.

Тільки від нас залежить смак тієї води, яку ми п’ємо. І я твердо вірю, що одного дня наша вода перетвориться в солодкий мед. Наш мед.