Твір на тему: «Найцікавіша професія»

Мине кілька років, закінчиться моє безтурботне дитинство, і я стану дорослою. Дитинство — це не очікування дорослого життя, а справжнісіньке повноцінне існування. Це та пора в житті людини, коли треба зробити головний вибір у житті: ким бути далі. Щоб стати щасливою, треба обрати професію до душі.

Я хочу бути лікарем, тому що це найпотрібніша і найгуманніша професія. Ми рідко радіємо зустрічі з лікарем, адже до нього нас приводять хвороби. Я кілька разів лежала в лікарні, і завжди мене оточували добрі і дбайливі лікарі та медсестри. Я завжди буду їх пам’ятати. Я зрозуміла, що робота лікаря — це боротьба за життя і здоров’я людей. Мені хочеться стати таким лікарем, якого пацієнти згадували б з вдячністю.

У медицині безліч спеціальностей, а обрати треба одну. Можливо, я стану окулістом. Мені доводилося спостерігати за роботою цих лікарів. Окулісти лікують очні хвороби. Завдяки праці цих лікарів у людей виліковується косоокість, відновлюється зір. А як це важливо, я знаю не з чуток. Окулісти дарують людям щастя бачити і милуватися красою світу, в якому ми живемо.

Приваблює мене ще одна медична спеціальність. Можливо, я буду фельдшером сільського ФАПу. ФАП — це фельдшерсько-акушерський пункт. Фельдшер у селі — дуже шанована людина. Його знають всі жителі. До нього звертаються в будь-який час доби. І вдень, і вночі він готовий надати медичну допомогу будь-кому, хто її потребує. Чи піднялася висока температура у немовляти, чи трапився серцевий напад у літньої людини, а, може, хтось отруївся або отримав травму у бійці — всім повинен допомогти фельдшер. Він має багато знати і багато вміти. А якщо фельдшер не в силах допомогти, то він повинен своєчасно направити хворого до лікарні. Адже для будь-якого лікаря головне не нашкодити хворому. Мені здається, робота фельдшера у селі дуже важка, відповідальна і потрібна.

Ким я буду точно, яким лікарем — я ще не знаю. Але життя своє я зв’яжу з медициною. Я буду уважно, зі співчуттям ставитися до хворих. І буду робити все для того, щоб побачити щасливу посмішку на обличчі пацієнта, що одужав. І ще, я думаю, треба багато вчитися і працювати, щоб стати хорошим лікарем. У будь-якому випадку посередністю я бути не хочу і не буду.