Твір на тему: «Людина має три характери: один показує, другий − має, третій — думає, що має»

Характер людини і досі залишається предметом суперечок, адже формується він внаслідок впливу дуже багатьох чинників. Вважають, що вже у п’ять років у свідомості дитини формується основа характеру, а надалі лише змінюються окремі риси, які залежать від щоденного оточення або власного бажання розвинути якусь рису. Наприклад, терплячість, стриманість, посидючість тощо.

Має місце й думка про три характери людини. Перший із них вона показує. Йдеться про те, як оточуючі сприймають конкретну особистість, які висновки роблять для себе з її поведінки. Важливу роль відіграють вчинки людини, які чи не найвлучніше дають нам зрозуміти більше про чийсь характер. Звідси й виникають судження типу «у нього твердий, суворий характер» або ж, навпаки, — «вона занадто легковажна, жодної серйозності».

Другий характер — той, який людина справді має. Він далеко не завжди помітний оточуючим, навіть близьким, а «власник» не усвідомлює до кінця особливості своєї вдачі. «Характер може проявлятися у важливі хвилини, але створюється він у дрібницях», — так сказав відомий вчений Філіпс Брукс. Справжній характер виражається як у щоденних вчинках, над якими ніхто не задумується, так і в несподіваних стресових ситуаціях, коли від прийнятого рішення може змінитися багато що.

Третій характер здається найзагадковішим — той, який ми думаємо, що маємо. Тобто все залежить від самооцінки людини, від того, як індивід сам себе сприймає. В основному тут існують три варіанти: реалістичне враження (тверезі судження про свою вдачу), занадто песимістичне і, навпаки, оптимістичне сприйняття власного «я». Адже буває, що хтось навіть не здогадується про власну впертість, аж поки стороння людина не вкаже на це. Нерідко трапляються й випадки, коли приховані витривалість, терплячість чи працьовитість (і таке буває!) проявляються не раніше, ніж виникне справжня необхідність. Людям властиво приписувати собі якості, які вони хотіли б мати, через що власні судження про себе завжди суб’єктивні.

Отож, вислів Віктора Гюго, взятий темою твору, доволі точно відображає суть такого складного поняття, як характер. Згадані три характери — це не ознака лицемірності чи нещирості, це скоріше метафора, яка описує сутність людської вдачі.