Твір на тему: «Прекрасний образ Незнайомки у поезії Олександра Блока»

Творчість Олександра Олександровича Блока вже давно стала частиною нашої культури і життя. Визначальною темою в ліриці великого російського поета справедливо можна вважати тему кохання. Від першого циклу «Вірші про Прекрасну Даму» до «Кармен» поет проносить це складне і суперечливе почуття. Не можна визначити його однозначно, тому що з плином часу воно змінювалося.

Перебуваючи під впливом теорії В. Соловйова про Вічну Жіночість, нетлінний і божественний початок, Блок створює свою першу збірку «Вірші про Прекрасну Даму», видану в 1905 році. Образ Дами тут не мав жодної реальної риси, це було неземне, піднесене створення.

Вірш «Незнайомка» був написаний в 24 квітня 1906 року. Він належить до циклу «Місто». У цей період творчість Блока вийшла на новий етап. Зміна в світорозумінні поета привела його до типової для романтизму двовимірної теми, яку до Блока активно розробляв Жуковський. Відповідно до цих постулатів тканина повсякденного життя прозора і крізь неї все одно проривається інший світ, світ гармонії і краси.

Образ Прекрасної Дами в новому періоді творчості зазнає серйозних змін: тепер кохана набуває реальних рис. Цей образ є центральним у вірші «Незнайомка».

Мова у творі йде про вечір у ресторані, де завсідник зустрічає незнайому дівчину. Ідея твору — зустріч зі своєю коханою, яка постає перед ліричним героєм в новому обличчі. За допомогою вина він намагається примиритися з дійсністю. Світ не влаштовує його, він розчаровується у своїх мріях і втрачає сенс життя.

Вірш ділиться на дві частини. У першій частині малюється картина міщанського, вульгарного побуту. Блок досягає найвищої реалістичності за рахунок використання художніх засобів: «гаряче повітря дике і глухе», «окрики п’яні», «весняний та згубний дух», «нудьга заміських дач», «заламуючи казанки», «скриплять кочети», «лунає жіночий вереск». Основний прийом, який поет використовує при описі дачного товариства, — це звукопис. У тій же першій частини «Незнайомки» перед ліричним героєм вперше постає Вона. Як частина того ж міщанського світу, вона носить і всі його прикмети. Ми здогадуємося, що незнайомка — дівчина легкої поведінки: «її пружній шовк», «капелюх з траурними пір’ям», «в кільцях вузька рука». Крім того, вона з’являється в ресторані кожен день у певну годину, завжди одна, спокійно відчуваючи себе серед нетверезих чоловіків.

«Вона повільно йде між п’яними,

І все зажурена, одна,

Духами дишучи й туманами,

Сідає мовчки край вікна».

У другій частині вірша в цьому дешевому образі герой раптово починає розрізняти риси Прекрасної дами:

«І дивною близькістю закований,

Дивлюся за темну вуаль,

І бачу берег зачарований

Чарами далечінь».

Вічна Жіночність глянула на нього з-під темної вуалі:

«І очі сині бездонні

Цвітуть на далекому березі».

Незнайомка як образ несе в собі риси традиційної для Блока Прекрасної Дами, якоїсь казкової істоти («древні повір’я», «зачарована далечінь», «дихаючи духами і туманами») і риси реальної жінки («кільця», «капелюх з пір’ям», «шовк»).

Улюблений художній засіб Блока — метафора — використовується у вірші частіше інших виразних засобів: «повітря глухе», «заламуючи казанки», «шовками схоплений», «дихаючи духами і туманами», «близькістю закований».

У «Незнайомці» Блок спробував створити небачений образ жінки, яка належить не тільки цьому світу, але і якомусь іншому, потойбічному. І нехай цей персонаж — не «Демон» Врубеля, але абсолютно новий образ в російській літературі.