Твір на тему: «Висміювання пихи і марнославства» за комедією Мольєра «Міщанин-шляхтич»

Головний герой комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» — пан Журден, міщанин, який на старості років захотів здобути звання і титул, захотів вивчитися манерам аристократичного світу. Він завів у себе вдома великий штат вчителів, але при цьому так і залишався смішним, бо не розумів, що люди, до кола яких він бажав потрапити, не заслуговували його присутності, бо за своїми людськими якостями були гіршими від пана Журдена.

У своєму прагненні стати шляхтичем пан Журден знайшов «вірного товариша» графа Доранта і намагався все робити так, як це було прийнято «у знатних панів». Він замовляв собі дорогий одяг, навчався фехтування, танцям і музиці. Вчителі посміювалися над спробами Журдена стати шляхетним паном і безсоромно спустошували його кишені. Герой комедії слухав серенади, дивився балет, «брав уроки філософії», він прагнув «вибитися з нікчемності» і з точки зору здорового глузду це було похвально.

Автор комедії висміює запізнілий потяг пана Журдена до наук, він вважає, що для того, щоб буди гідними поваги, люди не повинні губити свою особистість і схилятися перед удаваними кумирами. Мольєр обурений вчинками пана Журдена, який відкинув і забув свою станову гордість, який був щасливим вже від того, що граф Дорант зглянувся до «дружби» з ним і користувався його необмеженим кредитом.

Найбільш страшним є те, що пан Журден поступово переставав бути самим собою. Адже від природи він знався на людях, був тямущим і знав рахунок кожній копійці. Зближення з графом засліпило міщанина, позбавило його зорового глузду і стало роздмухувати пиху. Пан Журден почав висловлювати презирство до людей свого кола, відвернувся від рідні, відмовив нареченому своєї дочки, який не був шляхтичем, і вигадує собі «даму серця». Пан Журден був переконаний, що найкоротший шлях до серця дами пролягає через гаманець, так саме він бажає за гроші купити і майбутнє своєї дочки. Він хвалиться: «Добра для дочки у мене приховано доволі, немає тільки пошани, ось я і хочу, щоб вона була маркізою». Саме тяга до удаваної пошани допомагає доньці пана Журдена Люсіль стати щасливою і врешті-решт вийти заміж за коханого Клеонта.

Мольєр не показує, як розвинуться події далі, але й того, що є у комедії, достатньо, щоб люди, заражені нестримним прагненням до шляхетності ціною грошей подивилися на пана Журдена, побачили в ньому себе і замислилися, чи так це важливо?