Твір на тему: «Філософсько-естетичні засади європейського символізму»

Символізм – напрям у європейській та світовій літературі початку ХХ століття, який був зосереджений на художньому відтворенні подій за допомогою знаків і символів, а також логічно суперечливого і багатозначно алегоричного образу. Символізм пов’язаний з уявленням про те, що література вище будь-якої «вульгарної» реальності, пов’язаний з культом повної свободи особистості та індивідуалізму, з ідеалістичним світосприйняттям. На зламі ХІХ-ХХ століть цей напрямок почав поширюватися по всій Європі, він проник не тільки в літературу, а й в інші сфери культури. Щодо літератури, то першими на шлях символізму стали французькі поети Артюр Рембо (1854-1891 рр.) і Поль Верлен (1844-1896 рр.), а з часом керівну роль у символізмі став відігравати Стефан Малларме (1842-1898 рр.).

Цікаво, але і Артюр Рембо, і Поль Верлен відмовлялися від своєї причетності до символізму, а тим більше заперечували своє лідерство у цьому літературному напрямку. З одного боку, це, може, й дійсно так. Адже якщо розглядати поетичні твори символізму, то вони обов’язково повинні звертатися до символів, чого у творах Верлена майже немає. Але близьким до поетів-символістів робить його інше: він перший звертає увагу не стільки на виражальні і художні можливості поетичного слова, скільки на їх силу, їхнє предметне значення, їх смисловий ореол, який «підказує» і навіває ті чи інші настрої ліричного твору.

Та це тільки одна з особливостей творчості поетів-символістів. Є ще і друга, не менш важлива особливість, яка найбільше стосуються пейзажної лірики. Вона полягає в тому, що людська душа і природа, людська душа і будь-які речі в оточуючому світі існують не паралельно, як це зазвичай буває, - їх відносини ототожнюються. Для поетів-символістів саме пейзаж і є «заставою душі», а душа являє собою інобуття, тому вони й розчиняються одне в одному.

Ще одна важлива риса символістської літератури – це імпресіоністичність. Адже більшість творів письменників і поетів цього напрямку – це відображення миттєвих, безпосередніх явищ. Найчастіше у таких творах півтони панують над виразними тонами, світлотіні – над світлом, відтінки – над яскравими кольорами, а розмиті лінії – над чіткими контурами.

Одна з характерних особливостей символістської поезії – її музикальність. Вона відчувається у відсутності негармонійних слів та рядків, в дивовижному поєднанні почуттів і слів, в незвичайної сили емоціях. Для поетів цього напрямку світ відкривався переважно через символи – звуки, кольори та інші, добра відомі людям відчуття. Мабуть, саме у цьому і полягають філософсько-естетичні засади європейського символізму.