Твір на тему: «Країна «Казка – реальність чи мрія?» в етюді Олександра Олеся «По дорозі в Казку»

Відомий драматичний етюд «По дорозі в казку» видатного українського письменника О. Олеся став одним із найкращих взірців символізму в українській драматичній літературі. Проблемні й тематичні площини цього твору автор вирішив максимально доступною абстрактністю. Усі герої драми називаються загальними іменами: Перший з натовпу, Дівчина, Хлопчик та інші, вони зовсім не мають власних імен. Увесь твір наскрізь пронизаний символізмом, а найяскравішим символом можна вважати Казку, яку О. Олесь зображує у вигляді омріяної казкової країни. Світле майбутнє, добро, благо і червоні маки є дороговказами до казкової країни. І навіть сам шлях туди — це дорога очищення для людей.

Слід сказати, що головна тема твору не нова як для української, так і для зарубіжної літератури. Це розбіжність між дійсністю та ідеалами, між реальністю та мріями, стосунки між натовпом та індивідуальністю, суспільством та особистістю. Подібна тема була головною для таких відомих творів, як «Мойсей» І. Франка та «Легенда про Данко» М. Горького. Та у драмі «По дорозі в Казку» О. Олесь вирішує проблеми взаємодії натовпу і героя інакше.

За сюжетом твору людям довго доводитися блукати по незнайомому, темному і ворожому лісові, а єдине прагнення героя — вивести їх з цієї жахливої темряви. Легко здогадатися, що темний ліс — це місце, де постійно перебуває натовп. Цей натовп засліплений острахом перед змінами, прагматизмом і лінощами. Натовп відповідає герою драми: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживемо». У цьому і криється негативна сутність психології натовпу, який собі на меті не ставить нічого, окрім спокійного звичайного існування, який думає не про своє майбутнє і своїх нащадків, а лише про свій вік. І хоча герой драми спочатку щиро вірить у казку, прагне привести туди народ і прийти туди сам, але поступово зневірюється у своїх прагненнях. Адже виходить так, що тільки йому «ніде й крил розправить» і тісно в хаті.

У драматичному творі «По дорозі в казку» О. Олеся добре відчувається вплив філософії матеріального і духовного світів. Незважаючи на те, що у всі часи для людей духовний світ був вищим і ціннішим, але все ж таки завжди перемагає матеріальний. Мабуть, це і є причиною песимістичного, майже трагічного фіналу драми, адже до Казки так ніхто і не потрапив. Та й саме питання про те, вдасться кому-небудь з натовпу, що врешті-решт повернувся до темного лісу, колись побачити казковий щасливий світ, чи ні, письменник так і залишає відкритим.

Щодо мене, то я щиро вірю в те, що Казка існує, і для того, щоб опинитися у щасливому житті, треба мати лише бажання. А щоб бути справжньою особистістю зі своїми прагненнями і бажаннями, щоб ніколи не зливатися з натовпом, треба мати відкриту до інших, щиру і добру душу.