Твір на тему: «Трагізм «маленької людини» в повісті Миколи Гоголя «Шинель»

З великих російських письменників слідом за Пушкіним звернувся до теми маленької людини Гоголь. У його творах посилився соціальний мотив протиставлення маленької людини, що володіє душею, можновладцям. Його маленька людина — це теж дрібний чиновник, чия свідомість забита і зневажена. Свого Акакія Акакійовича з повісті «Шинель» Гоголь навмисно робить навіть більш забитим, ніж це могло бути насправді, його коло інтересів вкрай убоге і мізерне, а життєві прагнення не простираються далі покупки нової шинелі.

Спочатку цей герой представляється навіть в комічному світлі, але дуже скоро цей наліт комізму повністю знімається, поступаючись місцем трагізму. Гоголь з величезною силою дав відчути, що і в житті маленької людини є присутність душі, божественного начала, чого не бачать байдужі люди. Здавалося б, незначна обставина — крадіжка нової шинелі — стає для маленької людини справжньої життєвої трагедією, і майстерність Гоголя в тому, що він змушує читача переживати цю трагедію, як свою власну.

У розвитку сюжету повісті великого значення набуває конфлікт між Акакієм Акакійовичем і «значною особою», навіть не названим на ім’я, до якого той іде за допомогою і який в цій допомозі відмовляє: ще б пак, адже «значній особі» абсолютно байдужі і незрозумілі страждання дрібного чиновника, та й обтяжувати себе зайвий раз не хочеться. Гоголь робить так, що фактично саме «значна особа», а не невідомі викрадачі шинелі стає безпосередньою причиною смерті Акакія Акакійовича.

Тема чиновного байдужості до людини, збочення справжніх людських відносин в чиновному середовищі — одна з найважливіших в «Шинелі». І на противагу цій байдужості в повісті голосно звучить тема совісті і сорому, якими повинна керуватися людина в спілкуванні з ближнім, незважаючи ні на чин, ні на зовнішню невибагливість і навіть комічність якоїсь окремої людини.

Треба сказати, що Гоголь у трактуванні теми маленької людини ніби залишає на час свій дар сміху, показуючи, що сміятися над людиною, нехай навіть і нікчемною, грішно. Не сміятися треба, а побачити в ній свого брата, пошкодувати, перейнятися тією незримою трагедією, яка є на поверхні спочатку як привід для сміху, як анекдот.

Примітно, що Гоголь, на відміну від своїх попередників, намагається показати пробудження самосвідомості маленької людини. Правда, пробудження це ще боязке, відбувається крім свідомої волі героя і часто приймає фантастичні, гротескні форми. У божевіллі і манії величі воно виражається в «Записках божевільного», в передсмертному маренні — у Акакія Акакійовича. Але ж не випадково Акакію Акакійовичу вже після смерті дана здатність жити і мстити своїм мучителям, зриваючи з них шинелі. Все це показує, що навіть лагідну й безмовну маленьку людину можна довести до стану, коли в ньому піднімається мужність відчаю. Цей процес пробудження самосвідомості в маленькій людині, захоплений Гоголем на найпершій, початковій стадії, дуже важливий для подальшого розвитку цієї теми в літературі.