Твір на тему: «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка – сміх крізь сльози»

Повість «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ’яненки є унікальним сатиричним твором, який критикує козацький старшинський устрій і при цьому тісно пов’язаний з народним фольклором. Автор майстерно поєднав у повісті фантастику і реальність, а в її основу поклав народне повір’я. Факти жорстокої розправи над так званими «відьмами» у ті часи були не поодинокі, а викликано це було голодом і посухою. Ось і відроджував народ вже забуті звичаї, серед яких і топлення відьом. Вважалося, що підозрювана у відьомстві жінка не може потонути, бо вода, освячена Божим хрещенням, не приймає до себе грішну й нечисту людину.

На стиль повісті «Конотопська відьма» значний вплив справила поема І. Франка «Енеїда». Саме тому в мові та вчинках персонажів твору багато гумору, сатири і сміху. Комічним є й початок повісті, який Г. Квітка-Основ’яненко вживає для того, щоб дати читачам зрозуміти позбавлене всякої думки мертвотне існування верхівки Конотопу.

У гумористичному стилі в повісті описується багато епізодів. Найбільш яскравим з них є пропозиція писаря перелічити Забрьосі власну сотню козаків, на що той відповідає: «Еге, пане писарю! Я б, пожалуй, соблаговолив, так ліків більш тридцяти не знаю. Лічи сам і роби, як знаєш, ти на те писар; а я усе опісля підпишу, бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати».

Не менш комічно виглядає і те, як «освічений» писар не може скласти звичайний «лепорт» і замінює його хворостиною, на якій робить зарубки, перелічуючи козаків. Та з такою довгою хворостиною Пістряк ніяк не може увійти до хати Забрьохи і пропонує старшині «або стіну протяти, або стелю підняти». Щоб все-таки увійти, писар ламає хворостину навпіл, а потім ніяк не може долічитися одного козака: «Се ти як переламав хворостину, так вона якраз на козакові хруснула. От ти, держачи її на дві половини, тим одного і не долічувавсь». Саме у цих епізодах Г. Квітка-Основ’яненко висміює безтолковість Забрьохи і його помічника Пістряка. У їхніх образах автор втілив усі вади тогочасної козацької верхівки.

Смішними у повісті є навіть прізвища героїв, які кажуть самі за себе: Забрьоха, Пістряк, Халявський тощо. Не менш смішно виглядає і чаклування відьми, під час якого сотник летів до хорунжівни Олени: «Забрьоха з Конотопу під хмарами полетів, мов ворона на Безверхий хутір свататись до хорунжівни». З гумором автор описує й епізод катування Явдохи, яка на людей напустила ману і виявилося, що ті били колоду, а не відьму.

Та якщо вдуматися, то сміявся Г. Квітка-Основ’яненко скрізь сльози, адже яке могло бути життя звичайних людей, якщо керували цим життям марнослови, люди неосвічені, грубі, дурні люди, головною метою життя яких було збагачення, пияцтво та їжа. Ось і намагався письменник, пішовши по шляху зображення у творі комічного за допомогою сатири, висміяти бездарність адміністративного козацького апарату, самодурство і свавілля козацької старшини.