Твір на тему: «Недобре слово вбиває, а добре – рятує»

Я повністю згодний з думкою про те, що недобре слово може вбити. Адже будь-яке слово несе в собі не тільки смислове, а й емоційне навантаження, тому й впливає на людину по-різному: поліпшує або погіршує настрій, може збентежити або розчарувати, а деякі слова настільки сильні, що можуть вбити.

Підтвердженням тому, що слово впливає на людину, може бути наша різноманітна реакція, з якою ми можемо сприймати одне й теж слово, сказане з різною інтонацією. Наприклад, словосполучення «щиро дякую» може означати справжню подяку, може бути іронічним, а може звучати як і відверте глузування. В останньому випадку ми найчастіше сприймаємо цей вираз як недобре ставлення до нас того, хто це сказав.

Слово й справді вбиває. Яскравим прикладом цього твердження в літературі може бути історія головної героїні роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». Слова Марусі були, як прапор в бою, для всієї України. Бо виходили вони з душі дівчини і співала вона про головне у житті кожної людини. Але коли Марусю зрадив Гриць, багато хто з її знайомих не посоромився на людях встромити недобрі слова, немов гострий ніж, у спину дівчини. При цьому вона навіть не стала виправдовуватися, адже добре знала ціну й силу слова.

А ось у творах Т. Шевченка з вбивчою силою для героїнь звучали такі образливі слова, як покритка. У цьому придуманому народом слові містився не тільки осуд оточуючих, а й вирок людині, яка, почувши це слово у свою адресу, вже не мала майже ніяких шансів спокутувати свої гріхи. Наприклад, Катерина з однойменної поеми Т. Шевченка не витримала образи і закінчила життя самогубством, а героїня поеми «Наймичка» Ганна, хоча й змогла пересилити біль від злого слова, але потім усе життя старалася спокутувати свій гріх, обравши для себе незавидну долю. Вона доглядала у чужій родині свого сина і не мала права сказати йому, хто його справжня матір.

Щодо реального життя, то достатньо згадати роки сталінських репресій, коли словосполучення «ворог народу» коштувало людині життя, коли воно зруйнувало мільйони доль.

На жаль, слово й сьогодні може вбити, але люди не до кінця розуміють його велику силу. В іншому випадку вони б зовсім інакше ставилися до слів і перед тим, як щось сказати, десять разів би думали. Та поки що більшість з нас спочатку говорить, а тільки потім думає, не беручи до уваги, що недобре слово вбиває, а добре — рятує.