Твір на тему: «Відтінок і півтон – своєрідність художнього світу Поля Верлена»

Перші свої вірші Поль Верлен почав писати, будучи ще школярем. У 1858 році один з цих віршів під назвою «Смерть» він надіслав Віктору Гюго. А через п’ять років було надруковано його сонет «Пан Прюдом», у якому він захоплювався літературною групою «Парнас». У другій половині 60-х років П. Верлен приєднався до цієї групи.

Поетична збірка його земляка Шарля Бодлера під назвою «Квіти зла» дала Полю Верлену імпульс до творчого розвитку символістських образів та імпресіоністичних вражень. Поет прагнув відтворення переживань та ліричних настроїв, втілення особистих порухів засобами поетичного слова.

У 60-х роках ХІХ століття вийшли збірки Поля Верлена «Вишукані свята» і «Сатуричні поезії», які позначили новий крок у французькій, а потім і в світовій літературі, відкривши шлях до символізму. Відтінок і півтон стали своєрідною характеристикою поетичної творчості Верлена, тому широкий загал не зрозумів його вірші, не допомогли йому навіть схвальні відгуки В. Гюго і А. Франса.

Попри всі прикрості долі, які довелося відчути у житті П. Верлену, у своїй душі він завжди ніс музику, чув голоси, які, окрім нього, ніхто не міг почути, бачив дивовижні образи, які створювало його серце, огортав їх серпанком найтонших почуттів. Світ Поля Верлена був надзвичайно суперечливим і мінливим у своїх враженнях і настроях, але він завжди залишався вишуканим і гармонійним.

Лірика Поля Верлена відтворювала суперечливі і складні душевні переживання людини, яка прагнула кохання і ніяк не могла його знайти, яка бажала чистоти і світла, а змушена була жити в буденності і сутінках, яка шукала віри, але була приречена на вічну зневіру. Головні події, які відтворювалися у поетичних творах Поля Верлена, – це події особистого значення: самотність і надія, сум і радість, розлучення і любов:

«Тихі ридання.

Сумно ридає.

Осінь вогка,

Серце дрож обіймає,

Дика ж розлука,

Що на нім грає.

Блуджу зболений

Світом зболеним,

Увесь змарнілий,

Як вітром битий,

По пустих нивах

Листок зів’ялий».

Теми віршів Поля Верлена глибоко особисті, а відтінки і півтони допомагають ще яскравіше зобразити усі переживання. Про щоб він не писав, усе у нього було забарвлене неясною тугою і меланхолією. Верлен дуже любив туман, дощ, сутінки, в яких випадкові спалахи світла висвічували лише частини нечітких картин. Його вірші — це окремі миті і окремі враження, тому однією з найголовніших рис поетичної творчості П. Верлена була імпресіоністичність.

Окрім того, ще одним постійним мотивом творів П. Верлена було злиття людини і природи. У його віршах внутрішні настрої людини і природи не тільки доповнювали один одного, а й створювали міцну єдність. Тому одним з найулюбленіших художніх прийомів П. Верлена було олюднення природи, що проявлялося у порівняннях, метафорах, епітетах та інших засобах, які неначе оживлювали вірші, які робили поетичні твори П. Верлена живими, близькими і зрозумілими.