Твір на тему: «Моє знайомство з творчістю поетів-символістів»

Вивчаючи світову літературу, з часом я помітила одну цікаву річ: найбільш чутливим жанром літературної творчості є поезія. Саме вона тонко і швидко реагує на всі зміни у житті суспільства, саме вона чітко, ніби барометр, відображує настрої людей, саме вона накопичує ці настрої, а потім несподівано виривається на свободу лавиною символів, метафор і алегорій. Саме поезія постійно перебуває у пошуку нових видів та форм вираження думок, настроїв, подій. На мій погляд, поезія відноситься до категорії вічних людських цінностей.

Читаючи вірші французьких поетів-символістів, я завжди намагаюся зрозуміти не тільки їх зміст та їх сенс, а й відчути дух того часу. Адже у період розквіту символізму наприкінці ХІХ століття Франція переживала досить складні історичні часи. У ті часи у французькому суспільстві панувало розчарування у французькій революції, яка зазнала поразки. Не справдилися утопічні ідеї великої частини французів. Серед цієї байдужості, зневіри і занепаду з великою силою зазвучали поетичні твори Артюра Рембо, Поля Верлена та багатьох інших поетів-символістів.

У ті часи Поль Верлен писав:

«Вийду надвір —

Вихровий вир

В поле млистім

Крутить, жене,

Носить мене.

З жовтим листям».

Ці незвичайно яскраві рядки «вільного вірша» за своєю імпресією і витонченістю нагадують небагатослівну і мудру японську поезію.

Поезії Верлена звучали в унісон з декадентськими настроями. Інші французькі символісти, серед яких Ж. Мореас, А. Рембо і С. Малларме, як і П. Верлен, у своїх віршах проповідували містицизм та індивідуалізм, при цьому вони дотримувалися модних на той час філософських ідей.

Символісти стверджували, що реальність, яка оточує людей, є ілюзорною видимістю, несправжнім світом, а істина приховується у невидимому світі, доступному тільки тим, хто зрозумів суть символів. Це й не дивно, адже бажання зазирнути у потойбічний світ, зрозуміти символіку, завжди притягувало романтичні і чутливі натури. Тому творчість поетів-символістів швидко знайшла багато прихильників, а сам напрям не менш швидко поширився усією Європою.

Не можна не погодитися, що поезія французьких символістів вишукана і красива. Читаючи їх вірші, отримуєш справжню насолоду, а метафори і епітети у цих поезіях просто вражають. Ось саме такі рядки А. Рембо:

«Я сонце споглядав у пострахах містичних,

Що зблисло згустками фіалкових промінь...»

Поети-символісти проповідували ідею про два світи, а поетичні символи були для них посередниками між земною реальністю й «іншими світами», між поетами і божествами. Найпоширенішим символом у їх творчості був образ чогось містичного, далекого і туманного. Символісти прагнули умисно приховувати суть поетичного слова, але як добре це в них виходило!