Твір на тему: «Тарас Шевченко — волелюбний поет стражденної України» (варіант 2)

Як відомо, доля нашої країни була тяжкою та стражденною. Роками, століттями Україну намагалися підкорити, завоювати, уярмити. Саме за таких умов і народжувалися волелюбні митці, шукачі правди та свободи, борці за незалежність, яскравим прикладом яких є Тарас Григорович Шевченко.

Тарас Шевченко насамперед усвідомлював весь трагізм долі України, розумів, як важко жити поневоленому панським ярмом народові:

Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.

Однак митець завжди відстоював позицію нескореного, вільного українця. Сповнені оптимізму та віри в гідне майбутнє, його поезії підіймають дух і новому поколінню. Тарас Григорович закликав народ повстати — це було ще в ХІХ столітті. Але його поезії не втратили актуальності, ці рядки закликають нас відстояти здобуту незалежність:

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

Свобода — ось що ставить собі за мету поет. Матеріальні цінності, кохання, дружба — ніщо не затьмарило прагнення здобути волю для Батьківщини та співвітчизників. Тарас Шевченко вірив у те, що доля України зазнає метаморфоз, мета здійсниться: українці житимуть у вільній, незалежній, непоборній країні:

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.

Великим є внесок Тараса Шевченка як в українську, так і у світову літературу. Але, на мою думку, неоціненним є його внесок у свідомість українців, у їхній духовний розвиток. Можливо, саме після читання поезій Кобзаря наша нація пробуджується, починає вибудовувати свій власний вільний шлях, не поневолений та ніким не пригнічений.

Не виникає сумнівів у щирості, справжності Тарасової любові до Батьківщини. Багато поезій пронизані теплими словами до Вкраїни, вони ніби втішають її. Перебуваючи в засланні, Кобзар продовжував писати про долю своєї Батьківщини, не забував про неї навіть у найскрутніші миті життя. Так, Тарас Григорович згадує Україну, перебуваючи в Раїмі:

А за що, єй-богу, не знаю!
І все-таки її люблю,
Мою Україну широку,
Хоч я по їй і одинокий…

Якщо ми любитимемо нашу Вкраїну, боротимемося за її волю, як робив це Великий Кобзар, наступні покоління матимуть змогу жити у вільній, квітучій країні, як і хотів поет.

Отже, Тарас Шевченко — це волелюбний митець стражденної України, він став борцем за свободу, взірцем патріотизму та вірності Батьківщині.