Твір на тему: «Художнє втілення філософських ідей у байках Григорія Сковороди»

Видатний філософ, письменник і просвітитель XVIII століття Григорій Савич Сковорода займає одне з найпочесніших місць в історії розвитку української і світової літератури. Особисті філософські погляди на життя та тогочасне суспільство Г. С. Сковорода відстоює у прозі та байках. Писати на злободенні теми його примусило саме життя з безліччю яскравих фактів і явищ, які були варті осміянню та осуду, а також бажання письменника виправити суспільні вади, навчити своїх сучасників, передати їм свій життєвий досвід і поділитися з читачами висновками багатьох роздумів.

Зразком для створення байок для Г. Сковороди стали римські та грецькі твори у цьому стилі, а передусім — творчість Езопа. Не менш виразно позначилася на байках українського філософа і письменника усна народна творчість, зокрема, влучні приказки та прислів’я з їх дотепністю і мудрістю, висловленою в афористичній і лаконічній формі.

В період з 1769 по 1774 рік Г. Сковорода написав понад 30 байок. Усі вони увійшли до відомої збірки письменника під назвою «Байки Харківські». Більшість з них — оригінальні твори автора, а ті байки, для яких письменник використовував якусь з фабул Езопа, наповнені цілком новим змістом. У багатьох творах з цієї збірки головною є думка про те, що тільки праця за здібностями, за покликанням, за нахилом, тільки життя «за природою» можуть приносити користь суспільству і насолоду людині. Чи не найкраще письменнику вдалося розкрити цю думку в байці «Бджола і Шершень». У ній мова йдеться про життєву необхідність трудитися і про спорідненість праці. Ідея спорідненості, або природженості, праці є провідною і в інших творах збірки, зокрема у байках «Жайворонки», «Орел і Черепаха», «Дві курки». В них Г. Сковорода звертає увагу на велике значення досвіду, практики, а також відстоює важливу роль природного нахилу.

У поглядах, що викладені в збірці «Байки Харківські», не останнє місце займає один з найважливіших аспектів філософського вчення Г. Сковороди — роздуми про особисте та загальнолюдське щастя. Письменник вважає, що щастя треба шукати ні на небі, ні за морем, бо воно завжди поруч, найчастіше в самій людині. І щастя людини не тільки в природженій праці, а й у дружбі, безкорисливій і щирій. Про це йдеться мова у байках «Жайворонок і Дрозд», «Соловей», «Пес і Вовк». Український філософ впевнений, що справжнє щастя приносить саме почуття дружби: «Щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся».

Філософські погляди українського письменника Григорія Сковороди, які він виклав у своїх байках, мають одвічну загальнолюдську цінність. Погляди нашого видатного земляка ніколи не застаріють, вони будуть вчити доброти та мудрості ще багато поколінь наших співвітчизників. У своїх байках письменник висміював людські недоліки і вади, осуджував негативні явища у тогочасному суспільстві й утверджував високоетичні істини. А ще Г. Сковорода у більшості своїх творів закликав до працелюбності і розсудливості, до справедливості й чесності.