Твір на тему: «Неповторний художній світ Василя Голобородька»

Якщо характеризувати поетичну творчість відомого українського поета Василя Голобородька, для цього можна використати одне, але дуже красномовне і ємне слово — «диво». Адже з-під його пера виходять дійсно дивні тексти, та й їхні сюжети такі ж дивні і неочікувані. Не менш дивною є і форма, близька до «білого», вільного вірша.

У поезіях В. Голобородька добре простежується темп, а через те, що іноді зникає рима, цей темп раптово змінюється, як змінюється і музична тема. Та й образи у цього талановитого поета досить неочікувані. Це і слова, якими ми мовчимо на самоті, і зелене волосся дощу, і багато іншого, що для нас незвичне, але цікаве і захоплююче.

Звичайні теми, які В. Голобородько відтворює у своїх віршах, реалізовані поетом по-своєму. Прикладом тому може бути вірш про дощ. Здається, що майже кожен більш-менш відомий поет писав про це явище, і вже неможливо вигадати щось нове та цікаве. Тому і від В. Голобородька спочатку очікуєш щось банальне і традиційне. Але дощ у нього зовсім інший. У сприйнятті поета це дощова хмара з волоссям зеленого кольору, в яке вплітається усе навколо: і дерева, і хата, і сам ліричний герой.

А коли дощ закінчується, все змінюється: хтось пасеться, хтось залишається на вулиці, а хтось повертається в хату, теплу, немов гніздо. Таке своєрідне бачення навколишнього світу і дивовижної краси української природи характеризує В. Голобородька як незвичайно талановиту людину. Адже поет бачить світ по-своєму, він по-своєму відтворює його у своїх віршах, робить це так, як ніхто до цього не робив. У нього, немов дівоча стрічка, в зелене волосся дощу вплетена і річка, і дерева. Здається, що його ліричний герой має змогу бачити вищу гармонію світу, який виглядає зовсім свіжим і абсолютно новим.

Не менш сильне враження справляє і вірш «Ми йдемо». У цій поезії автор звертається до однієї з найпопулярніших тем в українській літературі. Коли читаєш цей вірш, одразу ж згадуються «Каменярі» І. Франка. Тут ми бачимо той самий рух, той самий вічний неспокій. «Ми йдемо» — це дуже оригінальний, але в той же час характерний для творчості В. Голобородька вірш, у ритм якого вплетений рух слів, дій і думок, у якому відчутна незвичайна динаміка.

В. Голобородько створює не тільки власний поетичний ритм, а й власні слова. Наприклад, неможливо більш виразно назвати українські мальовничі села, як назвав їх поет — «тихомрійними». Та це лише один приклад з багатьох. Взагалі, я вважаю, що поезія повинна бути оригінальною і неповторною, вона повинна відображати власне бачення світу автором. Саме такою, на мій погляд, і є поезія Василя Голобородька, талановитого і неповторного українського поета.